Міненерго сьогодні залишається в полоні атавістичної структури управлінні. В усьому світі діє більш функціональна форма управління.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів експерт із питань енергетики Сергій Дяченко, оцінюючи діяльність Міненерговугілля під керівництвом Ігоря Насалика.
«Галузева модель – це коли за кожною галуззю закріплене міністерство. Це соціалістична централізована система. В ринкових економіках, як правило, те, що в нас роблять галузеві міністерства, робить Мінекономіки», – зазначив Дяченко.
«У нас тривалий час було то Міненерго, то Міністерство палива та енергетики. Тобто щось відокремлювали, щось приєднували, змінювали назви. Незрозуміло, навіщо це все було. З кінця 90-х років міністерство виконувало функції з управління активами енергокомпаній. Зараз, після масової приватизації, цієї функції немає, а єдине, що виправдовує існування міністерства, – розробка якихось стратегічних напрямків розвитку галузі. Що ще реально робить міністерство, складно сказати», – наголосив експерт.
Міністр зі спортивними амбіціями: як працюється в Міненерго Ігорю НасаликуПротягом найближчого місяця «Слово і Діло» розповідатиме про те, як виконують свої прямі й політичні обов’язки очільники відомств уряду. Сьогодні пропонуємо поговорити про одного з ключових для України міністрів – міністра енергетики й вугільної промисловості.
За його словами, функціональна діяльність відбувається у великих енергокомпаніях, які умовно підпорядковані міністерству.
«Ринки відносно сформовані, є регулятори, які займаються багатьма питаннями. Для самого міністерства ключовою функцією є те, що в нас називають енергетичною стратегією, та її подальша реалізація. Можливо, ще істотна роль у координації підготовки до опалювального сезону. Хоча в цьому питанні головними проблемами – закачуванням газу, накопиченням запасів вугілля – займаються або великі приватні, або державні компанії, які не залежать від міністерства», – пояснив фахівець.
На його думку, щодо стратегії розвитку відомства під керівництвом Насалика, то вона виглядає еклектично.
«Як можна розвивати одночасно атомну галузь та відновлювальну? Це речі, що перешкоджатимуть одна одній», – уточнив він.
Енергетик вважає, що розроблена стратегія розвитку Міністерства – це радше декларативний документ, що навряд чи матиме користь на практиці.
З відносно успішних кроків експерт відзначив перехід на ринок двосторонніх контрактів.
«Є певні зрушення у вирішенні вугільної проблеми, в питанні заміщення антрацитної групи вугілля. Загалом, попри всі недоліки, за п’ятибальною шкалою Насалик заслуговує на четвірку з авансом», – проаналізував Сергій Дяченко.
«Слово і Діло» зафіксувало 31 обіцянку Ігоря Насалика, більшість з яких мають статус «у процесі». Загальний показник рівня відповідальності міністра – 16%.
Докладніше про діяльність Міненерго – в матеріалі «Міністр зі спортивними амбіціями. Як працюється в Міненерго Ігорю Насалику».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»