Як рік зустрінеш, так його і проведеш. Маємо другий замах на слугу народу за місяць. Звістка про отруєння ртуттю Ігоря Кононенка була оприлюднена авторитетним ресурсом «Лівий берег» у п'ятницю ввечері. Природне бажання – перевірити ще раз – змусило мене передзвонити фігуранту ртутного скандалу. Почувши запитання, Ігор Віталійович кинув трубку. Його соратник Олександр Грановський загадково втішав у чаті Фейсбуку – «все добре, все в порядку». Але на питання: чи було отруєння, так і не відповів. Прес-секретар генерального прокурора Лариса Сарган зазначила, що в органи з приводу отруєння ніхто не заявляв, тому кримінальне провадження не порушене. А про саме отруєння «стало відомо ще в грудні».
Якщо Кононенко був отруєний ще місяць тому, як він живий-здоровий міг злітати до Відня до Злочевського 24-го числа? Судячи з фотографій звідти, він мав відмінний вигляд і був дуже веселим. Ніяких ознак отруєння. Цілком серйозно роздувається історія про те, що Кононенка отруїли просто у Відні, коли він сидів зі Злочевським у ресторані «Плахута». Тоді історія про те, що його труїли систематично протягом декількох днів – теж не в'яжеться. Хіба що ртуть налили йому у чемоданчик, який він потім взяв із собою у відпустку.
Припустимо, він міг отруїтися парами ртуті після Відня, ближче до Нового року? Тоді як він 17 січня зміг прийти в Раду і бути в доброму гуморі? Знову ж таки, судячи з фотографій із сесійної зали, Кононенко отруївся не ртуттю. А променями ультрафіолету. Десь на березі Індійського океану. Тобто за термінами історія явно не в'яжеться.
В СБУ стверджують, що справи Шеремета та Геращенка не пов'язаніУ СБУ заявили, що у відомстві наразі не знайшли зв'язок між справами щодо замаху на депутата від «Народного фронту» Антона Геращенка та вбивства журналіста Павла Шеремета.
Припустимо, Кононенко справді занедужав. Можливо навіть таки надихався парами ртуті. Просто домробітниця розбила термометр і боїться зізнатися? Адже не може ж Ігор Віталійович бути як Іван Грозний. Взагалі, отруєння ртуттю – це в політиці вже минуле століття. Хімія за ці роки зробила крок далеко вперед. Діоксин або полоній – це в тренді. І результат був би, як то кажуть, на лиці, себто – очевидний. Після Івана Грозного була ще низка випадків загадкового отруєння ВІП-персон. Наприклад, у 2007 році, тодішній міністр внутрішніх справ Василь Цушко заявив, що його систематично труїли невідомою речовиною, яку розсипали на робочому столі. Речовина всмоктувалась у кров через руки і лікті, в результаті міністр переніс інфаркт міокарда. Політик тоді звинуватив у отруєнні Банкову, написав заяву до Генпрокуратури з проханням розслідувати і полетів лікуватися до Німеччини. Надовго. Які результати розслідування – хто розсипав отруту і що то була за отрута – з'ясувати не вдалося.
Також, невідома доля й отруйників колишнього заступника генпрокурора Голомші. Він заявляв, що «ртутні диверсанти» завадили йому стати генеральним прокурором. Нібито зловмисники труїли його небезпечними парами просто в кабінеті. А відомо, що ртуть викликає не тільки нудоту і тахікардію, але і апатію, депресію і навіть божевілля. Стати генеральним прокурором у такому стані справді важко. Хоча деякому вдавалося.
Версія «Лівого берега» про те, що таким чином хотіли не стільки «попередити» Кононенка, скільки передати привіт самому Президенту, не витримує жодної критики. Адже ніщо не заважає охочим поспілкуватися з Президентом за допомогою ртуті, зробити це безпосередньо. Замість тисячі слів... Значить із Президентом поки говорити не хочуть. Або добирають «слова».
Замах на життя державного діяча – злочин серйозний, і гріх не поскаржитися до правоохоронних органів. Дивно, що Кононенко не написав заяви до прокуратури. Тобто, він не вірить у те, що наші органи здатні на серйозне розслідування такого резонансного злочину? Але у нього ж, кажуть, у Генпрокуратурі є цілий відділ, навпіл із народним депутатом Грановським. Щоправда, там більше спеціалізуються на економічних злочинах.
З іншого боку, «вкид» про отруєння парами ртуті депутата від БПП Кононенка має якийсь нікчемний викгляд на тлі замаху на Антона Геращенка від «Народного фронту». На Антона Геращенка першим здійснили замах. На ньому народ уже вичерпав залишки своєї іронії та сарказму. Мені здається, такими замахами партійні соціологічні служби вимірюють рівень народної байдужості. Скоро всі ці невдалі спроби вбивств викликатимуть тільки ртутний рефлекс. І побажання злочинцям нарешті довести хоч одну розпочату справу до кінця.
Ольга Василевська-Смаглюк, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»