Мовне питання: маніпуляції влади та реальні проблеми

Читать на русском
Валентин Гладкихполітичний експерт

Поява законопроектів, що стосуються мовної проблематики, як правило, однозначно свідчить про певні тенденції, навіть безвідносно до того, що пропонується цими законопроектами по суті. Сам факт повернення до мовного питання є свідченням повного ідейного банкрутства політичного класу.

Таку думку в коментарі «Слову і Ділу» висловив політолог Валентин Гладких, аналізуючи появу у ВР низки законопроектів про регулювання питань функціонування державної мови.

«На сьогодні владі більше немає чого запропонувати суспільству, крім емоційної дискусії навколо мови чи релігії. Наголошую на слові «емоційної», оскільки малоймовірно, що ця дискусія буде предметно-раціональною», – заявив політолог.

«Ніхто не хоче говорити про питання створення та лібералізації ринку землі, відсутність коаліції у ВР, відносини з МВФ, зубожіння населення, відсутність реальних реформ. Мова – більш зручна тематика, емоційність якої легко відверне увагу від усіх перелічених вище проблем», – додав експерт.

Коли на порядку денному з'являється мовне питання, це є ознакою того, що хтось без особливих зусиль хоче набрати електоральних балів, а зазвичай це відбувається напередодні виборів.

«Це свідчення того, що зроблено ще один крок до усвідомлення неминучості дострокових парламентських виборів», – зауважив Гладких, згадавши про те, що спекуляції на мовній проблематиці завжди були дієвим інструментом мобілізації електорату.

Більше того, функціонування мов визначається не одним законом. Ті чи інші норми розкидані в багатьох законодавчих актах. Деякі з них застарілі, деякі – взаємовиключні, й, безумовно, потребують вдосконалення. Наразі досі формально не втратив чинності скандальний закон «Про засади державної мовної політики» авторства Колесніченка-Ківалова.

Ефірні квоти: що обіцяли політики для захисту вітчизняного медіапродукту«Слово і Діло» зібрало обіцянки українських політиків, пов'язані із запровадженням квот або підтримкою українського медійного продукту.

«Зрозуміло, що можна й потрібно вдосконалювати законодавство, яке регулює питання функціонування державної мови та мов національних меншин. Між тим, вирішуючи це завдання, потрібно уникати всіляких маніпуляцій та пересмикувань. Наприклад, коли в Україні говорять про мову нацменшин, передусім мають на увазі російську, забуваючи про тих самих кримських татар, на необхідності захисту яких влада постійно наголошує. Це реакція на маніпуляцію, коли під гаслами необхідності захисту мов національних меншин певні сили насправді намагаються посилити позицію російської мови, що аж ніяк не упосліджена в Україні», – аналізує експерт.

На сьогодні залишається незрозумілим, яким чином буде вирішуватися це питання та чого ми досягнемо в результаті.

«Річ у тім, що функціонування мовного середовища визначається не лише нормативно-правовими актами, але й внутрішньою динамікою, вплив на яку в законодавців та урядовців, м’яко кажучи, вельми обмежений. Необмеженим є лише бажання політиків спекулювати на мовному питанні», – резюмував Валентин Гладких.

Нагадаємо, в листопаді минулого року набув чинності закон про квоти в радіоефірі (частка російських програм не може перевищувати 30%, на радіо – 50%). Також ВР запровадила систему штрафів для телеканалів і провайдерів.


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...