Щоразу, коли я чую некомпетентний виступ народного депутата, я неодмінно ставлю собі питання: чому, щоб стати суддею, адвокатом чи нотаріусом, необхідно складати кваліфікаційний іспит, а для того, щоб стати народним депутатом – ні?
Кілька днів тому Андрій Іллєнко, виступаючи в парламенті, заявив: «Щоб не виникало проблем із позбавленням недоторканності депутатів, щодо яких є подання Генпрокуратури, «Свобода» вимагає від керівництва парламенту поставити на голосування законопроект про скасування інституту депутатського імунітету щодо всіх парламентарів. Верховна Рада вже ухвалила в першому читанні законодавчу ініціативу щодо відповідних змін до Конституції, уже навіть є рішення Конституційного суду, яке дозволяє продовжити розгляд цього питання. Залишилося винести цей документ на друге читання й затвердити його. Хай кожен депутат, фракція, мажоритарник покажуть голосуванням свою справжню позицію з цього питання».
Покарання недоторканністюДепутатська недоторканність із привілею поступово перетворюється на інструмент політичного тиску. Чому так важко максимально спростити процедуру притягнення нардепів до відповідальності?
Між тим, очевидно, пану Іллєнку як законотворцю необхідно було би ретельніше вникати в суть питання. Загальний алгоритм внесення змін до Конституції України наступний. Спочатку Верховна Рада ухвалює рішення про направлення законопроекту до Конституційного суду. У випадку, якщо Конституційний суд надає позитивний висновок, Верховна Рада такий законопроект повинна схвалити більшістю конституційного складу, після чого на наступній черговій сесії – вже ухвалити проект закону про внесення змін до Конституції не менш як двома третинами від конституційного складу. При цьому, як наголошується в рішенні КСУ у справі щодо внесення змін до Конституції №8-рп/98, обов’язковою умовою є те, що, після того, як Конституційний суд надав свій висновок, текст змін до Конституції не може бути змінений. До речі, саме недотримання процедури внесення змін до Основного Закону обумовило можливість правового обґрунтування скасування конституційної реформи 2004 року (рішення КСУ у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції №20-рп/2010).
А тепер пригадаємо. 5 лютого 2015 року Верховна рада ухвалила рішення про направлення до Конституційного суду проекту Закону про внесення змін до Конституції щодо недоторканності народних депутатів та суддів. Щодо вказаного законопроекту КСУ виніс позитивний висновок. Втім, 2 червня 2016 року парламент ухвалив проект закону про внесення змін до Конституції щодо правосуддя, в якому, серед іншого, врегулював питання недоторканності суддів. Згідно з частиною другою статті 158 Конституції України, Верховна Рада протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати ті ж самі положення Основного Закону. Відтак, проект Закону про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів та суддів уже не може бути ухвалений Верховною Радою.
Чому Президент ігнорує Конституцію? Колонка Олександра МоскалюкаПолітичний експерт Олександр Москалюк вважає, що прогалини Конституції України 1996 року стали наслідком бажання тодішнього Президента України максимально сконцентрувати владу в своїх руках.
Якщо ж механічно прибрати із вказаного законопроекту ту частину, яка стосується недоторканності суддів, це означатиме, що парламент розглядає новий законопроект. Відповідно до вже згаданого рішення Конституційного суду №8-рп/98, він у такому разі повинен надати новий висновок. Після чого парламент попередньо схвалює відповідний законопроект, який зможе ухвалити лише на наступній черговій сесії.
Тож навіть за найсприятливіших обставин, відповідно до вимог Конституції, депутатська недоторканність не може бути скасована раніше весни 2017 року. Втім, якого політика сьогодні насправді цікавить, що там написано в Конституції?
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»