Останнім часом автор цих рядків кілька разів сперечався з колегами-журналістами. Останні дивувалися, чому увага правоохоронних органів до народного депутата Вадима Новинського так чи інакше стосується церковної теми. На їхню думку, значно більші сумніви, в тому числі і в розрізі Кримінального кодексу, викликає політична й ділова діяльність громадянина. А тут «взяли за дивне».
Спробуємо зрозуміти, чому.
Основним і найбільш очевидним поясненням було б, що «Аль-Капоне взяли за податки». Хрестоматійний випадок, коли найвідомішого з американських гангстерів, список питань держави до якого починався з рекету й закінчувався на масовими вбивствами, змогли відправити за ґрати тільки за звинуваченням у фіскальних махінаціях – у всіх інших справах «хвости» були ретельно підчищені.
Однак автор цих рядків закликав би поглянути на цю справу з іншого боку. Іноді ворога прагнуть принизити й розбити на його ж власному полі.
ГПУ і допит Януковича: show must go onУ своїй авторській колонці Олександр Москалюк проаналізував помилки, яких припустилися в Генпрокуратурі під час допиту й оголошення підозри екс-президенту України Віктору Януковичу.
У тому, що Новинський – ворог чинної влади України, сумніватися не доводиться. Питання в тому, чи можна його вважати ворогом української держави. З точки зору тих, хто бачить Україну незалежною країною із західним, а не східним, вектором розвитку, – мабуть, так. Новинський – один із важливих провайдерів «східного вектора». Інші провайдери цього вектора в цей час обстрілюють позиції українських військових, що, погодьтеся, дещо дискредитує всю ідею.
При цьому сфера впливу і сфера відповідальності Новинського як провайдера російських інтересів в Україні – церква. А саме Українська православна церква Московського патріархату, де він зберігає вагу і як меценат, і як особистий друг низки ієрархів. Це при тому, що зараз УПЦ МП залишається одним із важелів впливу РФ в Україні – не тільки культурного, а й безпосередньо політичного. Її вразливість перед впливом проросійськи налаштованого бізнесу – одне з питань національної безпеки, який, так чи інакше, необхідно буде рано чи пізно вирішувати будь-якій особі, відповідальній за збереження країни.
Із цих позицій вплив Новинського в УПЦ МП – одне з тих слабких місць, вдаривши в яке, можна зламати весь важіль. І найцікавіше – що для цього треба лише змусити його понести відповідальність за те, в чому він, таки так, брав активну й об'єктивну участь. А саме в невдалій спробі узурпації влади в УПЦ МП. Йдеться і про цькування митрополита Олександра Драбинка, і про спроби «відтерти» ще живого, але вже важко хворого, митрополита Володимира від керівництва церквою в лютому 2013 року. І якщо Драбинко не надто популярний серед своїх же колег, то тодішня атака на позиції предстоятеля, що був при смерті, була об'єктивною підлістю навіть із позицій звичайних прихожан цієї ж церкви.
Розтин подробиць тієї справи, в якому, крім Новинського, брали участь і ряд впливових осіб в УПЦ МП, може не тільки допомогти притягнути до відповідальності самого олігарха. Він дасть кілька виразних сигналів його партнерам по цій справі. Навряд чи має сенс розраховувати на їх повне та щире розкаяння, але змусити переосмислити ряд своїх позицій, включаючи явні та майже неприкриті симпатії агресивним планам сусідніх держав, напевно, надихнути може.
Митрополит Драбинко про зняття недоторканності з Новинського: це ще один крок до очищення владиМитрополит Олександр Драбинко прокоментував рішення ВР щодо зняття недоторканності з Вадима Новинського.
Сяде Новинський, або ж його справа розвалиться в суді? Це ми зможемо зрозуміти тільки по ходу судового процесу. Як би там не було, його віра у власну зірку вочевидь похитнулася, коли, незважаючи на несподівану лояльність до олігарха регламентного комітету, Рада все-таки зуміла зняти з нього недоторканність. Останньою надією викрутити на свою користь ситуацію в залі було звинувачення чинного Президента в тому, що «він же сам допомагав мені з отриманням громадянства». В даному випадку Президенту навіть не варто з цим сперечатися – простіше буде згадати цитату з Лі Кван Ю про «посади трьох колишніх друзів. Вони будуть знати, за що, і ти будеш знати, за що».
Новинський знає. Проте, на його боці – парламентська фракція та великі медіаактиви, які включилися в кампанію з відбілення його образу й очорнення митрополита Олександра як головного свідка звинувачення. Гра ще дуже далека від завершення.
Віктор Трегубов, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»