Підвищення «мінімалки», зарплати депутатів і фінансування партій. Головні обіцянки тижня

Аліна Костюченкожурналіст

Цього тижня небеса розверзлися, й на українців полилася злива обіцянок, що не віщують нічого доброго для Державного бюджету на наступний рік. Не встигла країна оговтатися від сенсаційного рішення народних депутатів підвищити собі посадові оклади, як її остаточно нокаутували цифри в оприлюднених нардепами й чиновниками електронних деклараціях. І поки суспільство розмірковувало, навіщо цим людям зарплати, в уряді взялися рятувати ситуацію, пообіцявши простим українцям, що окраєць із бюджетного пирога дістанеться й їм. Усе це і трохи більше – в нашому традиційному огляді найважливіших обіцянок тижня, що минає.

Топ-3 невиконаних обіцянок

Це вам не зарплати собі підвищувати

Верховна Рада вже майже півтора роки не може ухвалити обіцяний Андрієм Парубієм законопроект про неперсональне голосування. Обіцянку зробити від себе все можливе, щоб він був проголосований якнайшвидше, Парубій (котрий на той час іще не був головою ВР) дав на початку червня 2015 року. Йдеться про проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо накладення стягнення на народного депутата за порушення вимог щодо особистого голосування)». За кілька днів після заяви Парубія він був прийнятий за основу в першому читанні, проте далі справа так і не пішла. «Слово і Діло» надає цій обіцянці статус невиконаної й принагідно нагадує, що на початку роботи спікером Андрій Парубій позиціонував себе як затятого борця за дисципліну народних депутатів та противника кнопкодавства. І тим цинічніше виглядає те, як швидко Рада за його головування ухвалила вже другу за останній рік законодавчу норму про підвищення собі зарплат. Але про це згодом.

Контрабандисти-вбивці досі не засуджені

Привід згадати минулорічний розстріл мобільної групи з боротьби проти контрабанди в Луганській області (так званої «групи Ендрю», покарання за знищення якої стало справою честі для Георгія Туки) з’явився ще 10 жовтня. На цей день було призначене чергове засідання суду у справі підозрюваних у цьому злочині демобілізованих військовослужбовців ЗСУ Павла Долженка та Олександра Свідра. Саме на них нібито вийшла в результаті слідчих дій Військова прокуратура сил АТО. Проте, коли справа таки дійшла до суду, з нею почали відбуватися досить дивні речі. Як стверджують самі підозрювані, за час досудового слідства (який вони обидва проводять частково під домашнім арештом; «частково» – тому що Долженкову його скасували ще в квітні) правоохоронці з ними практично не контактували і жодних слідчих дій за їх участі не проводили. Більше того, 12 вересня Військова прокуратура сил АТО призупинила досудове слідство... через направлення до Російську Федерацію (до держави-агресора!) запиту щодо міжнародної правової допомоги в цій справі. Сторона захисту одразу вирішила оскаржити цей крок у суді, проте судові засідання вже двічі відкладалися, і схоже, що це ще далеко не кінець цієї кривавої й темної історії...

Юрій СтецьМіністр інформаційної політики України
Стець обіцяє, що телевізійна вежа на горі Карачун буде відкрита до 16 жовтня 2016 рокуСказано 12 жовтня 2016 р.Статус обіцянки: Не виконано

Стець і телевежа

Епопея з відновленням телевізійної вежі на горі Карачун у Слов’янську в свідомості українців уже міцно асоціюється з конкретною людиною, а саме з міністром інформаційної політики Юрієм Стецем, який уже кілька разів відкладав строки здачі об’єкту. От і цього разу Стець пообіцяв, що вежа нарешті буде встановлена 16 жовтня, проте, як повідомив голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський, 20 жовтня на Карачуні лише тривав монтаж конструкцій телевежі, а запрацює вона не раніше 15 листопада.

Топ-3 виконаних обіцянок

З барського плеча

Ще на початку вересня, коли Нацагентство з питань запобігання корупції оголосило заплановані обсяги державного фінансування партій, заступник голови фракції «Опозиційного блоку» Олександр Вілкул заявив, що партія не візьме передбачених НАЗК грошей... Мовляв, негоже команді патріотів оббирати державу. А між тим, мова йшла про – не мало, не багато – 42,8 млн грн. 25 жовтня Агентство підтвердило офіційну відмову політичної сили від цих коштів. Судячи з декларацій окремих «опозиціонерів», для цих це сущі копійки (про які, до того, ж доведеться звітувати), але й на тому спасибі.

Віталій КличкоМіський голова Києва
Кличко пообіцяв провести цьогоріч капітальний ремонт 52 вулицьСказано 12 березня 2016 р.Статус обіцянки: Виконано

Добрі дороги для столиці

Не всі змогли відчути покращення в транспортній інфраструктурі Києва цьогоріч, а проте на більш, ніж півсотні міських вулиць таки був проведений капітальний ремонт. Обіцянку здійснити його до кінця поточного року Віталій Кличко дав у березні. Проте міським дорожним службам вдалося навіть перевиконати цей план: замість 52, капітального ремонту зазнали 57 доріг. Паралельно проводився також плановий ремонт покриття. При цьому заданий норматив був виконаний навіть раніше строку – до 24 жовтня.

Протест проти дорожньої «халтури»

Тим часом у Волинській області можуть створити прецедент – притягнути до правової відповідальності фірму-підрядника за неякісне виконання ремонту дорожнього покриття. Йдеться про містечка Володимир-Волинський та Любомль, де ремонт доріг здійснювала афілійована з колишнім «регіоналом» Романом Микитюком фірма. Виправляти ситуацію взявся депутат-мажоритарник Ігор Гузь, що представляє Володимир-Волинський у Верховній Раді. 26 жовтня, переконавшись, що проведений ремонт не відповідає вимогам якості, нардеп направив звернення у правоохоронні органи. Власне кажучи, ця, здавалося б, дрібна місцева подія привернула нашу увагу тим, що в результаті підрядник під тиском відповідальності таки пішов на поступки, а це створює надію на те, що й в інших регіонах українці перестануть миритися з поганими дорогами і їхнім неякісним ремонтом.

Топ-3 обіцянок у процесі виконання

Народні й дорогі

25 жовтня голова Верховної Ради Андрій Парубій пообіцяв, що 1 листопада парламент скасує рішення про суттєве підвищення заробітних плат народних депутатів, ухвалене за 4 дні до цього. Відповідно до нього, сам Парубій із наступного місяця мав би оклад у розмірі 43,5 тис. грн, його заступники – по 40,6 тис. грн, а голови парламентських комітетів – по 39,15 тис. грн. Чи відмовиться від такого ласого шматка голова ВР, який днями задекларував 5 квартир і 2 будинки, жоден з яких йому не належить, побачимо уже найближчого вівторка. До слова, Цього тижня «Слово і Діло» зафіксувало також обіцянку представниці «Батьківщини» Альони Шкрум про позбавлення зарплатні за прогули й кнопкодавство.

Нова «мінімалка»

Наступним рішенням, що шокувало країну (правда, цього разу реакція була прямо протилежною, ніж у випадку з депутатськими зарплатами) стала заява Президента про підвищення з 2017 року мінімальної заробітної плати до 3200 грн. Що цікаво: відверто радіти поки що ніхто не поспішає, натомість народ обговорює різноманітні теорії причин та наслідків такого несподіваного кроку: від реакції МВФ до імовірного наближення виборів. Шоковані, схоже, заявою Порошенка і в профільних міністерствах, де поки не можуть дати по-справжньому чіткого пояснення механізмів її втілення в життя. Проте прем’єр-міністр Володимир Гройсман уже встиг запевнити, що все буде в кращому вигляді й жодних негативних економічних наслідків від підняття «мінімалки» очікувати не варто.

Юрій ЛуценкоГенеральний прокурор України
Луценко обіцяє направити до ВР подання на арешт Ігоря МосійчукаСказано 25 жовтня 2016 р.Статус обіцянки: У процесі

Справа Шокіна живе

Юрій Луценко планує стати другим поспіль генеральним прокурором України, що спробує притягнути до кримінальної відповідальності нардепа-«радикала» Ігоря Мосійчука. Аби довести до логічного завершення почате Шокіним, він планує знову подати на розгляд Верховної Ради подання щодо можливості зняття недоторканності, затримання й арешту Мосійчука за одним із епізодів корупційної справи, докази якої ще минулоріч надав депутатам попередній генпрокурор. Відповідне подання, зроблене ГПУ й підтримане Верховною Радою 17 вересня 2015 року, як відомо, у травні цього року визнав незаконним Верховний суд.

Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»