Україна та ПАРЄ: щасливий випадок

Олександр Москалюкексперт з конституційного права

У Великій Британії в юридичних колах часто жартома кажуть, що парламент може зробити все, крім двох речей: перетворити жінку на чоловіка, а чоловіка – на жінку. Очевидно, наші парламентарі, перебуваючи на засіданнях ПАРЄ, чули це прислів’я й сприйняли його цілком серйозно та буквально. Врешті-решт в Україні ж наші депутати не особливо переймаються, коли ухвалюють рішення, які ані з юридичної, ані з практичної точки зору пояснити не можна.

Разом із тим, це не знімає питання необхідності критичного ставлення до заяв членів української делегації в ПАРЄ щодо ініціювання в разі необхідності припинення повноважень президента ПАРЄ Педро Аграмунта.

Так от, чи могла б українська делегація дійсно припинити його повноваження?

По-перше, згідно з пунктом 15.5 Процедурних правил ПАРЄ (Регламенту Асамблеї), голова обирається терміном на один рік із правом бути переобраним на ще один однорічний термін. При цьому Асамблея засідає чотири рази на рік протягом одного тижня – як правило, це січень, квітень, липень, вересень. Аграмунт був обраний у січні 2016 року. Це означає, що в січні 2017 року в будь-якому разі постане питання його переобрання, тож це не буде заслугою української делегації, якщо він таки не буде переобраний. Хоча, заради справедливості, варто відзначити, що переобрання має здебільшого формальний характер. Та все ж, факт залишається фактом. Якщо ж українська сторона хотіла припинити повноваження вже зараз, то така ситуація тим паче виглядала б абсурдною, адже це означало б, що умовно Аграмунт позбавлений повноважень за кілька днів до того, як і так мав би їх скласти.

Дипломатична відповідальність. Як виконує свої обіцянки Павло КлімкінКлючова фігура української дипломатії, міністр закордонних справ Павло Клімкін є достатньо відповідальним політиком – навіть попри популістичні заяви, що нерідко звучать із його вуст.

По-друге, Регламент ПАРЄ не передбачає можливості дострокового припинення повноважень голови. Відтак залишається незрозумілим, якими нормами Регламенту українська сторона хотіла скористатися для цього? Єдиним гіпотетичним варіантом була би пропозиція внести зміни до Регламенту ПАРЄ. Однак ця процедура достатньо тривала, що, знову ж таки, зважаючи на завершення терміну перебування Аграмунта, навряд чи доцільно й взагалі можливо.

Наостанок, зазначу, що, попри бажання українських парламентарів показати свою вирішальну роль у вчорашніх рішеннях Ради Європи, більше значення для голосування мали останні події в Алеппо, які вкотре засвідчили неадекватність Путіна в той час, коли Європа вже готова була йти на поступки, а також різке загострення відносин між Росією та Францією, обумовлене застосуванням Москвою права вето на запропоновану Парижем резолюцію щодо Сирії.

Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»