Запізнілий старт: про роль обласних рад у новому політичному сезоні

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Поки основні політичні гравці на центральному рівні готуються до гарячої осені, в регіонах тривають дещо суперечливі за своєю суттю процеси. З одного боку, триває повільний, але необхідний процес об’єднання місцевих громад, з іншого – відчувається політична конкуренція за сфери впливу на рівні обласних рад. Не менш цікавими є призначення голів ОДА, що є прерогативою Президента.

Втім, саме нинішні процеси в обласних радах є свідченням перекидання політичної відповідальності в бік опонентів. Експерти ж помічають у діяльності обласних блокувальні процеси на шляху до створення об'єднаних територіальних громад.

Повільна децентралізація

Процес об’єднання громад триває повільно. Наразі створено 159 територіальних громад, а до кінця року в уряді очікують на появу ще близько 250. Втім, це досить скромні показники, адже загалом у всій Україні має об’єднатися близько 1500 територіальних громад.

Зубко назвав кількість уже об'єднаних громадМіністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко заявив, що в рамках децентралізації в Україні вже об'єдналися 169 громад.

Повзучий процес об’єднання зумовлений низкою чинників. По-перше, це затримки з ухваленням необхідної законодавчої бази на центральному рівні. Так, ще влітку Верховна Рада пішла на канікули, не ухваливши важливих законів для просування подальшого процесу децентралізації. На початку нового політичного сезону про необхідність пришвидшитися нардепів закликали в уряді. Зокрема, про це заявляв віце-прем'єр – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко. «Парламент заборгував українцям у питаннях проведення реформи децентралізації, пішовши у відпустку й не ухваливши, як ми вважаємо, 10 ключових законопроектів», – заявив він.

По-друге, на місцевому рівні зацікавленість у появі об'єднаної громади мають висловити самі громадяни та органи влади, адже це справа добровільна й ґрунтується на ініціативі «знизу». Це не завжди виходить, адже в багатьох регіонах досі дуже слабкі так звані «горизонтальні зв’язки» між членами однієї спільноти.

По-третє, існують й інші чинники, суто політичного та економічного походження. Наприклад, великі міста не надто зацікавлені в об’єднанні з іншими населеними пунктами в єдину громаду, адже такий процес зумовить проведення нових виборів, відповідно, це перерозподіл політичних впливів. Після створення громади постає й низка питань щодо ведення нової господарської діяльності, перерозподілу коштів. І поки в одних місцевостях об’єднання громад доводить свою ефективність та своєчасність, в інших – свідчить про системну кризу відносин між основними регіональними гравцями.

А поки триває процес децентралізації, основний регіональний театр політичних дій триває на рівні обласних рад та призначень очільників ОДА.

Казус Житомирщини

Минулий тиждень на Житомирщині позначився найгучнішою новиною: під час позачергової сесії Житомирської обласної ради заяву про відставку подала її голова – лідер обласної організації ВО «Батьківщина» Анжеліка Лабунська. Позачергова сесія Житомирської обласної ради, яка проходила в понеділок, 26 вересня, повністю оновила керівний склад обласного «парламенту» Житомирщини, обравши нового голову (представника БПП) та двох його заступників (представників фракцій «Радикальної партії Олега Ляшка» та ВО «Свобода»).

Голова Житомирської облради пішла у відставкуГолова Житомирської обласної ради Анжеліка Лабунська пішла у відставку за власним бажанням.

По суті, в Житомирі відбувся своєрідний переворот і депутати кількох фракцій обласної ради готові були висловити тепер уже колишній голові ради Анжеліці Лабунській недовіру, однак у ході напруженого чи й навіть драматичного перебігу подій у сесійній залі «заколотники» задовільнилися формальною відставкою лідера обласної «Батьківщини». Для повноти картини мабуть варто додати, що друга за чисельністю фракція Житомирської обласної ради фракція – «Батьківщина» – відтепер не матиме в керівництві радою жодного свого представника.

Вищезазначені події в Житомирі можна розцінювати з багатьох сторін і сама історія з відставкою Анжеліки Лабунської не була несподіваною, оскільки про її ймовірність в обласному центрі говорили вже не один місяць. Однак розглядати підсумки недавньої відставки голови Житомирської обласної ради все ж таки варто ще й у загальноукраїнському аспекті. І найпершим чином у розрізі подій, які відбувалися на старті нового політичного сезону в низці обласних рад України.

Зміна політичних акцентів

Вже 8 вересня 2016 року головою Рівненської обласної ради стає представник ВО «Батьківщина» Микола Драганчук. Не минуло й двох тижнів, як депутати Київської обласної ради (де головує також представниця «Батьківщини» Ганна Старикова) абсолютною більшістю голосів проголосували за єдину кандидатуру, рекомендовану Президентом України для призначення головою ОДА Київської області лідера ВО «Батьківщина» на Київщині Костянтина Бондарєва.

Вибори в об'єднаних громадах відбудуться 11 грудня – ГройсманУряд спільно з Центральною виборчою комісією знайшов рішення, яке дозволить провести вибори в об'єднаних територіальних громадах 11 грудня.

У Херсоні депутати обласної ради також наприкінці вересня обрали нового голову обласної ради. І що цікаво – Херсонську обласну раду очолив також представник «Батьківщини» Владислав Менгер. Тож Житомир став своєрідною сатисфакцією партії нинішньої влади, а «Батьківщина» на Житомирщині, втративши посаду голови обласної ради та не отримавши натомість жодної посади серед заступників голови облради, має всі підстави для переходу в «глуху» опозицію до керівництва області, яке тепер всуціль однопартійне.

В Житомирі, щоправда, очікують на появу вже за тиждень-другий нового губернатора. Однак у тому, що новопризначений голова Житомирської облдержадміністрації буде представником БПП, уже ніхто не сумнівається.

Монополізація чи втеча від відповідальності?

Нічого особливого в тому, що сталося в Житомирі, Рівному, та Херсоні, в тому, як проходила недавня сесія Полтавської обласної ради, де виникла загроза висловлення недовіри тамтешньому губернатору, поки що ніхто не вбачає. Генератором головних політичних подій в Україні надалі залишається Верховна Рада та головні посадовці, які мало не щодня дарують громадськості все нові й нові кульбіти, сюрпризи та сенсації.

Однак і провінція мовчати не хоче й, скоріш за все, не збирається. Тим паче, що на порядку денному стоїть доля Бюджету на наступний рік, а також зустріч із реакцією населення України на перші показники в квитанціях за сплату астрономічно завищених комунальних послуг.

Влада, говорячи про європейські тарифи на ЖКП, забуває про європейські зарплати – експертНезалежний експерт із питань енергетики розповів про проблему тарифоутворення та про те, що змінить новий закон, який регулює діяльність НКРЕКП.

Першими реакцію громадян України відчують якраз депутати місцевих рад, які змушені будуть реагувати на невдоволення, гнів, а, можливо, й протести великої кількості людей. І якраз узурпація влади на рівні областей та районів у руках представників головної провладної партії нічого особливого для її керівників чи господарів не дасть.

Більше того, Україна такі зазіхання та спроби монополізувати владний вплив на місцевому рівні вже неодноразово проходила. Можна згадати, як колись, ще за часів президентства Леоніда Кучми, зміцнювали свій партійний вплив та позиції спочатку НДП, а потім блок «За ЄдУ». Потім цю «естафету» безславно продовжувала «Наша Україна», а ще пізніше – «Партія регіонів». Спроби колишніх «регіоналів» монополізувати владні впливи на місцях свого часу взагалі визнавалися як надійно гарантовані та захищені від будь-якої конкуренції. Що з того вийшло – всім відомо, проте хтось знову хоче наступити на ті ж граблі української політики. І починаються спроби монополізувати владу знову ж таки в регіонах і не в останню чергу за допомогою переформатування місцевих рад.

Те, що таке провладне переформатування стало можливим у Житомирі, поки що виглядає як виняток у нинішній ситуації в Україні. Однак, якщо хтось вважає за доцільне поширювати житомирський «експеримент» у інших регіонах держави, може статися так, що ефект буде прямо протилежним від очікуваних результатів. Адже для цього потрібно мати цілковиту впевненість у власних рейтингах та можливостях навести лад у регіонах. В іншому разі нас може чекати чергова хвиля регіональних акцій протестів та бунтів проти неефективних дій владної вертикалі.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: