Позиція ГПУ була визначена спочатку: є генпрокурор і перший заступник, які між собою координують діяльність структури. В цілому структура єдина – керівник і всі підлеглі. Зараз існує певна дестабілізація такої системи ГПУ.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, політолог Віталій Кулик, аналізуючи інформацію про те, що Рада прокурорів призначила главою Валентина Брянцева.
«Зараз глава Ради прокурорів як внутрішньої самокерованої структури матиме вплив на призначення персоналій, прокурорів на місцях», – розповідає Кулик.
Але, за його словами, все залежатиме від того, наскільки новий очільник Ради близький до Президента й наскільки політична воля впливатиме на роботу цього органу.
«Якщо глава Ради прокурорів матиме менше можливостей, ніж зараз, наприклад, Жебрівський, якого називають кандидатом до ГПУ, то головною дійовою особою з ухвалення рішень буде генпрокурор», – пояснює він.
Хто отримає монополію в ГПУ та на що перетворюється реформа прокуратури? ЕкспертЕксперт пояснив, які наслідки може мати ініціатива створення Ради прокурорів, що матиме право на зміни будь-яких адміністративних посад у ГПУ.
Щодо призначення Валентина Брянцева, то, на думку експерта, це була компромісна фігура між різними угрупованнями в самій Генпрокуратурі й, найімовірніше, він є менш близьким до кола Президента, ніж, наприклад, Жебрівський.
Головний експерт групи «Реанімаційний пакет реформ» Роман Куйбіда вважає, що сама ідея Заходу щодо створення Ради прокурорів є правильною, але діятиме лише за умови, що прокурори чесно виконуватимуть свої обов'язки, а не при круговій поруці.
Як відомо, кілька тижнів тому в зв'язку зі створенням Ради прокурорів і змінами до закону про прокуратуру Юрій Луценко, якого називали одним із кандидатів на посаду генпрокурора, заявив, що прокурори можуть отримати монополію в кадрових рішеннях, і тому він не має наміру працювати в ГПУ.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»