Черговий пленарний тиждень починається з довгоочікуваного річного звіту уряду. Сьогодні вирішиться подальша доля України на майбутній піврічний період – мається на увазі, чи відбудуться вибори вже навесні цього року, чи чекати їх все ж восени. Більшість експертів дотримуються думки, що, скоріш за все, попри те, що Кабміну дійсно похвалитися нічим, його агонія буде продовжена ще на рік. А от чи допрацює він цей рік – це вже інше питання.
Гарною платформою для піару стане Постанова про звернення Верховної Ради України до парламентів інших держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження агресії Російської Федерації проти України №4042, адже жодних практичних речей вона не вирішує – окрім можливої актуалізації в міжнародному середовищі теми російської агресії. Водночас це стане хорошим приводом усім політичним силам ще раз нагадати, як сильно вони люблять Україну.
На жаль, попри офіційну риторику «Блоку Петра Порошенка» щодо необхідності соціального захисту населення, а також воїнів АТО та членів їхніх сімей, сам Петро Порошенко не налаштований втілювати в життя ці тези. Так, під його вето потрапили проекти законів про внесення змін до закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо нарахування субсидій пенсіонерам та інвалідам (р. №2676) та про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей (р. №2406). Законопроекти пропонують відповідно розширення переліку осіб, які мають право на отримання субсидій на пенсіонерів та інвалідів, незалежно від того, працюють вони, чи ні, і збільшення розміру виплат воїнам АТО в разі отримання інвалідності та членам сім’ї воїна – в разі його загибелі. З одного боку, ці проекти законів, звісно, із самого початку були популістськими, адже в держави об’єктивно немає коштів на їх втілення. З іншого боку, слід звернути увагу, що держава в особі Президента економить не на тому…
Судова реформа: головні зміниКонституційний суд України дав позитивний висновок проекту конституційних змін, а депутати ухвалили рішення про направлення до КСУ оновленого законопроекту.
Також Президентом України внесені на розгляд парламенту та визначені як першочергові низка законопроектів, що, як зазначається в назві, входять до пакету законопроектів, необхідних для реалізації Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. Це законопроекти «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться в шостій доповіді Європейської Комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, щодо вдосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» (р. №4054), «Проект закону про внесення змін до закону України «Про прокуратуру» щодо забезпечення прозорості в організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з метою виконання рекомендацій Міжнародного валютного фонду» (р. №4055) та «Проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рекомендацій, які містяться в шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно удосконалення засад діяльності Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (р. №4056). Узагальнюючи направленість усіх трьох законів можна сказати, що таким чином Президент виправляє помилки, допущені Верховною Радою при ухваленні попередніх законів, направлених на реалізацію безвізового режиму.
Внесені попередніми законами зміни не повною мірою відповідають наданим Україні рекомендаціям ЄС, які містяться у П'ятій доповіді Європейської комісії щодо прогресу України у виконанні Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України, а також не забезпечують реалізацію рекомендацій Міжнародного валютного фонду, рекомендацій ФАТФ тощо. Відповідно українська влада отримала «наганяй» від західних партнерів за якість проведених реформ і тепер швиденько намагається їх виправити.
Проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» (р. №3501) можна виділити як дійсно необхідний для повної реалізації завдань другого етапу виконання Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України – на відміну від цілої низки законів, які були названі елементами скасування безвізового режиму, хоча не мали до нього жодного стосунку.
Проект спрямований на чітке визначення всіх форм дискримінації, що на даний час перебувають поза межами правового регулювання. Пропонується скасувати кримінальну відповідальність за дискримінацію (пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв), та замінити її відповідальністю адміністративною. Зазначені зміни забезпечать пропорційність та співмірність відповідальності за порушення законодавства в цій сфері та значно спростять процедурний механізм розгляду судами справ за фактами дискримінації.
Проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання» (р. №3136) авторства народних депутатів Солов'я Ю., Дубіля В., Кіраля С., Кривошеї Г. та Галасюка В. покликаний полегшити тяжке життя вітчизняних підприємців шляхом спрощення деяких бюрократичних процедур. Пропонується: – спростити порядок переведення приміщень із житлового фонду в нежитловий і навпаки; – спростити процедуру надання дозволу на перепланування приміщень; – мінімізувати обсяг відомостей Єдиного державного реєстру, що мають закритий характер; – зменшити розмір плати за надання витягів, довідок та виписок з Єдиного державного реєстру в електронній формі; – спростити умови реєстрації юридичних осіб, зокрема, в частині скасування обов’язку надання оригіналу рішення про створення юридичної особи; – конкретизувати порядок ухвалення рішень про відмову у видачі та анулювання документа дозвільного характеру; – запровадити персональну відповідальність керівників дозвільних органів за правомірність і обґрунтованість ухвалення таких рішень; – оптимізувати надмірно складну та обтяжливу процедуру отримання ліцензій та усунути можливості для зловживань з боку посадових осіб ліцензійних органів, зокрема щодо невпорядкованості підстав для відмови у видачі ліцензії тощо.
Законопроект №1297 авторства народних депутатів-членів комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Кожем’якіна А. та Паламарчука М. уже не перший тиждень в порядку денному, але жодного разу так і не розглядався. Суть проекту проста – позбавляти громадянства України осіб, котрі вчинили злочин проти її національної безпеки. Проблема в іншому: зазначене в корені суперечить Конституції України та взятим Україною міжнародним зобов’язанням. Не можна позбавити особу громадянства, громадянство можна тільки втратити, отримавши громадянство іншої країни. Однак хтозна, можливо, після нехтування регламентом депутати почнуть нехтувати Конституцією? Проект №1297 буде «лакмусовим папірцем» цього явища.
Проект закону про внесення змін до деяких законів України з питань національної безпеки (р. №2470а), поданий Кабінетом міністрів України, спрямований на приведення актів законодавства у відповідність зі змінами, які відбулися у воєнно-політичній обстановці у світі та регіоні довкола України. Конкретизуються підстави для введення правового режиму воєнного стану, уточнюються поняття воєнного конфлікту та воєнного стану. Закон необхідний для підтримки обороноздатності держави в умовах воєнної агресії на сході України.
Законопроекти ВР: огляд найцікавіших ініціатив парламентуПісля тривалої перерви (а востаннє у пленарному режимі народні депутати працювали ще 25 грудня 2015 року) Верховна Рада України розпочинає новий політичний сезон. Проаналізувавши порядок денний на цей пленарний тиждень, експерти аналітичної групи «Левіафан» виявили низку цікавих законопроектів.
Проект закону про внесення змін до закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо додаткового джерела фінансування створення житлового фонду соціального призначення) (р. №1890) народного депутата Марченка пропонує державі реалізувати свої соціальні зобов’язання за рахунок приватного сектору, а саме – зобов’язати забудовників у рамках пайової участі в розвитку інфраструктури міста фінансувати ще й будівництво соціального житла, що, звичайно ж, спровокує зростання цін житла для населення. Але є підстави вважати, що лобісти великих забудовників не дадуть цьому законопроекту пройти навіть перше читання.
Вирішили депутати цього тижня зайнятись і питаннями сумнозвісної реструктуризації валютних кредитів. Нагадаємо, в липні минулого року парламент уже голосував за законопроект про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті (р. №1558-1), який лобіював фінансовий Майдан. Але Президент наклав на нього вето, що своєю чергою було жорсткою вимогою МВФ. Наразі планується внести в зал проект Закону про фінансову реструктуризацію (р. №3515), який в цілому виконує тільки одну функцію. Показову. Адже по суті він не вирішує питання фактичної реструктуризації валютних кредитів, а лише створює рамкові умови добровільної реструктуризації. Причому в законі не зазначається, що кредитна установа має йти на таку реструктуризацію за заявою боржника.
Окрім того процес реструктуризації є надто забюрократизованим. Створюється спостережна рада, секретаріат, арбітраж, причому незрозуміло хто буде нести витрати на їх утримання. Витрати на оцінку проблемних активів покладаються на боржників і не зовсім зрозумілим залишається питання, яким саме чином боржники, в яких немає грошей сплачувати кредити, знайдуть гроші на оцінку. У проекті закону не визначений і порядок оцінки ризиків банками таких реструктуризованих кредитів, і поки НБУ не внесе відповідні зміни у свої нормативні акти, така реструктуризація буде вимагати автоматичного збільшення капіталу банків для покриття ризиків. І де взяти ці гроші, автори законопроекту не зазначають. Не зрозуміло, що саме буде передбачено в Податковому кодексі за такими операціями – і це може бути проблемою для кредитора.
Проект закону №2724 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення Державного дорожнього фонду України» авторства Вадатурського А. та інших депутатів із правлячої коаліції, внесений до парламенту в квітні минулого року, вже тривалий час припадає пилом в комітетах. Як би іронічно це не звучало, але якщо абстрагуватися від ситуації на сході країни, цей документ пропонує приділити увагу двом уже традиційним для нас проблемам. І якщо в короткостроковій перспективі вирішити питання з неодмінно фольклорними героями – завдання практично нездійсненне, то питання приведення покриття автодоріг хоч в більш-менш проїзний стан уже більш вирішуване та вкрай актуальне. Адже ні для кого секрет, що за європейськими мірками більша частина автодорожньої мережі країни перебуває в аварійному стані та загрожує транспортним колапсом.
Авторський колектив документу пропонує створити в рамках Державного бюджету України окремий Державний дорожній фонд та передбачають джерела його наповнення без додаткових витрат громадян. На сьогодні всі кошти від акцизного збору спрямовуються до загального фонду бюджету й можуть не використовуватися за призначенням, тобто на ремонт і будівництво доріг, або використовуються за залишковим принципом. Створення Фонду повинно забезпечити цільове використання коштів лише на потреби будівництва, утримання й ремонту доріг.
Також найближчим часом парламент приділить увагу доопрацьованому урядовому законопроекту «Про освіту» (р. №3491). Даний документ уже погоджений профільним та суміжними міністерствами. Законопроект запроваджує низку новацій в освітній сфері, серед яких доречно зупинити увагу на фінансовій частині. Зокрема, зменшується розмір бюджетних асигнувань на освітню сферу з 10 до 7 відсотків ВВП; передбачається 12-річна програма загальної середньої освіти; очікується обов’язкова необхідність проходження педагогічними працівниками державної сертифікації; зберігається проведення ЗНО; законодавчо закріплюється безкоштовне підвезення до місць навчання і додому дітей, які проживають у сільській місцевості (що в умовах оптимізації сільських навчальних закладів є досить гострою проблемою для сільських сімей); декларується безоплатне забезпечення гуртожитками учнів, що здобувають профільну середню освіту; зазначається на громадському самоврядуванні в системі освіти, створюється інститут державно-приватного партнерства у сфері освіти.
Разом із тим, документ переповнений малозрозумілими термінами, що не визначені в чинному законодавстві, й зміст яких не завжди розкрито приписами проекту, існують інші недоліки техніко-юридичного характеру. Парламентський комітет із питань науки та освіти виступив із позицією щодо необхідності направлення документа на доопрацювання та винесення на повторне перше читання. Крім цього, громадськість досить різко відреагувала на цю законодавчу ініціативу. Так, понад 640 тисяч освітян виступили проти ухвалення законопроекту в чинній редакції. Профспілка працівників освіти і науки України відзначає, що законопроект подано на розгляд парламентарів без погодження із всеукраїнськими профспілками та їх об'єднаннями та висловлює протест законопроекту, норми якого будуть погіршувати та звужувати зміст прав та свобод освітян порівняно з чинним законом.
Судячи з усього, на пленарній сесії Ради скоріше буде також вирішуватись доля законопроекту №3743 «Про доповнення ст. 1 закону України «Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки», розроблений народними депутатами Шиньковичем А., Бабак А. та Марченком О. Документ має на меті доповнити зазначений в його назві закон лише одним реченням: «Ця Програма діє до завершення здійснення передбачених нею заходів або затвердження нової програми». Йдеться про продовження загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, яка була розроблена на 2012-2015 роки. В результаті її виконання, у власність територіальних громад мали бути передані 1058 гуртожитків, що перебувають у державній власності, загальною площею 2457,82 тис. кв. м. Однак через недостатність фінансування програма не отримувала достатньої уваги з боку влади, не фінансувалася – а отже й не була виконана: більшість гуртожитків у власність територіальних громад передані так і не були. Формально термін її дії сплив 31 грудня 2015 р. Продовження програми створює юридичне підґрунтя для мешканців гуртожитків реалізувати надане їм право приватизувати кімнати, в яких вони проживають на законних підставах більше 5 років.
Мабуть кожен із нас хоч раз у житті опинявся в ситуації, коли на ділянці проходу до водного об’єкту або узбережжя в місці традиційного відпочинку чи любительського рибальства досить несподівано та дивним чином з'являлися паркани й огорожі, які ставали непереборною перешкодою вільному доступу до природних об’єктів. І ось нарешті ця проблема, що без перебільшення має масовий характер, укотре може отримати логічне вирішення. Так, найближчим часом під куполом Верховної Ради в другому читанні має розглядатися законопроект №1107 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об'єктів для загального водокористування», розроблений позафракційними народними депутатами-мажоритарниками Левченком Ю., Осуховським О., Іллєнком А. та ін. Нагадаємо, що всі вони висунуті ВО «Свобода». Їх документ передбачає правові механізми ліквідації незаконних обмежень громадян у доступі до водних об’єктів у рамках загального природокористування та впроваджує адміністративну відповідальність горе-орендаторів за такі дії.
В цілому концепція документу є життєздатною та в разі будь-яких дрібних суперечок з орендарем водного об'єкту була б корисною середньостатистичному громадянину, який не володіє всіма тонкощами нашого заплутаного законодавства. Однак, як і в більшості випадків нормотворчої діяльності, на жаль, страждає юридична техніка формування нових та удосконалення наявних правових норм. Так, окремі положення документу не узгоджуються з положеннями законодавства, до яких не вносяться зміни, а деякі норми містять можливість для зловживання посадовцями на місцях та сприятимуть розвитку корупції (йдеться про організацію та проведення примусового демонтажу огорож біля водних об’єктів).
До речі, законопроект зареєстровано ще 28 листопада 2014 року, тобто вже наступного дня після набуття авторами – новообраними депутатами – своїх повноважень. Спочатку через недоліки проект був відправлений на доопрацювання. Судячи з усього, така ж доля його чекає й тепер, проте, як розвиватимуться події далі, зможемо побачити вже найближчим часом.
Більш популістський, аніж практичний характер має внесений на розгляд парламенту законопроект №2093 «Про внесення змін до закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо соціального захисту постраждалих осіб)» за підписами Марченка О., Москаленка Я. та низки інших нардепів. Серед іншого, документом передбачається відновлення первинної редакції статті другої закону, що визначає категорії зон радіоактивно забруднених територій, а також пропонується надати право на соціальні пільги, одноразові та періодичні виплати й компенсації членам сім’ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Запроваджується пільгове щорічне обстеження та лікування дітей ліквідаторів.
Звичайно ж, розгортання соціальних програм, спрямованих на захист інтересів незахищених верств населення – позитивне й цілком проєвропейське прагнення. Але до такого роду питань підходити потрібно виважено й обґрунтовано, позаяк за всіх утопічних поглядів, економічні можливості не є невичерпними. Надаючи пільги одній категорії громадян, держава фактично змушена або шукати шляхи додаткового доходу для збалансування Бюджету, або згортати видатки за іншими програмами. Експерти схильні вважати застарілим такий підхід у забезпеченні соціальними гарантіями відповідних категорій осіб без з’ясування їх реальних потреб та наголошують на необхідності реформування цієї сфери. Соціальна підтримка громадян має здійснюватись у рамках єдиного порядку зі встановленням загальних критеріїв її надання, а не за окремими категоріями осіб. Основною умовою побудови належної системи соціального захисту має слугувати об’єктивна величина основних соціальних стандартів.
Повертаючись до суті законопроекту, варто зазначити, що реалізація запропонованих його розробниками змін потребуватиме щонайменш додаткових бюджетних видатків, величина яких коливається в межах 500 млн грн на рік. Проте автори законопроекту не вносять пропозиції щодо оптимізації Бюджету ані шляхом скорочення його витрат, ані зазначенням джерел додаткових надходжень для досягнення збалансованості, що істотно зменшує шанси документу на ухвалення.
Особливої уваги цього пленарного тижня заслуговують такі проекти законів: про внесення змін до закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (щодо врегулювання збору з ювелірних виробів)» (р. №1910) авторства Продан О. та Кужель О., який пропонує знизити ставку збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з 10 до 1 відсотка від об’єкта оподаткування. Яким чином Бюджету будуть компенсовані втрати, в пояснювальній записці не зазначається. Так само, як і не зазначається, чи має моральне право держава, яка позбавляє школярів безкоштовних обідів, створювати преференції для різних галузей економіки; про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки вітчизняної металургійної галузі (р. №2031) від авторського колективу на чолі з Ляшком О. Законопроект пропонує обмежити експорт вітчизняного металобрухту 20 відсотками від подвійних обсягів його внутрішніх продажів за останні 3 місяці. Це буде сприяти здешевленню металобрухту для українських підприємств і, відповідно, збільшенню їх рентабельності; про внесення змін до розділу 20 (Перехідні положення) Податкового кодексу України (щодо особливостей оподаткування операцій із ввезення на митну територію України та постачання на митній території України деревообробного обладнання для відродження промислового виробництва) (р. №2617) від авторського колективу на чолі з тим же Ляшком. Пропонується до 1 січня 2017 року звільнити від оподаткування податком на додану вартість операції із ввезення на митну територію України та постачання на митній території України деревообробного обладнання.
З метою покращення інвестиційного клімату в Україні до сесійної зали буде внесений проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов'язковості державної реєстрації іноземних інвестицій (р. №2763), метою якого є скасування процедури реєстрації іноземних інвестицій. Відповідно до нього, інвестор повинен буде подавати лише статистичну звітність щодо інвестицій, які він здійснює.
Микола Мельник, Сергій Назаренко, Олександр Григоренко, аналітична група «Левіафан»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»