Протест за розкладом, або Страшний сон будь-якої влади

Як відомо, вдало загасити пожежу бензином ще нікому не вдавалося. Тому нинішні розмови про обмеження конституційних прав громадян на мирні зібрання, як мінімум, викликають подив.

На тлі відносного затишшя в зоні АТО, градус протистояння всередині українського суспільства лише зростає. Більшість громадян щиро розчаровані перебігом та якістю проведення реформ в країні. Інша частина – намагається використовувати протестний потенціал українців собі на користь, для досягнення власних політичних цілей.

Звичайно, такою вибухонебезпечною ситуацією не можуть не скористатися вороги. І політики, і громадські діячі, і експерти неодноразово наголошували, що в разі провалу військово-терористичної стратегії на Донбасі, у Кремлі намагатимуться усіма можливими методами дестабілізувати ситуацію всередині країни. А на війні – нехай і зусиллями «5-ї колони», всі методи є прийнятними.

Втім, не слід забувати: в кризових ситуація владна вертикаль намагається більше контролювати усі суспільно-політичні процеси. Загроза посилення диктаторських тенденцій як ніколи сильно відчувається у постреволюційний кризовий період та у часи війни. То ж не дивно, що разом із закликами не розхитувати ситуацію в країні влада намагатиметься усіляко приборкати інші протестні настрої суспільства.

Шокін: вчорашні події під Радою – терористичний актГенеральний прокурор України Віктор Шокін взяв на особистий контроль розслідування кривавих подій під будівлею Верховної Ради.

Приводом для цього можуть стати події під Верховною Радою 31 серпня, коли під час акції протесту один із мітингувальників кинув у натовп бойову гранату. В результаті вибуху загинули троє правоохоронців, десятки людей отримали численні поранення. Винними у провокаціях та бійках під парламентом одразу ж визначили представників політичної партії ВО «Свобода». Втім, крапку у цьому питанні має поставити суд.

Далі події розгортаються в кращих традиціях боротьби радянської влади із «контрреволюційними елементами». Однією з ознак цього процесу можна визначити розкриття злочинів щодо замахів на високопосадовців. Так, на минулому тижні у СБУ повідомили, що їхнім працівникам вдалося попередити замах на міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та ще низку знакових постатей – командирів добровольчих батальйонів. Такий політичний симптом свідчить про передумови для поступового «закручування гайок». Перш за все, мова йде про контроль над акціями протестів.

Приборкати протест

Нині процедура проведення акцій протестів в Україні законодавчо не уніфікована. Про необхідність прийняття нового закону, який би якісно регламентував процедуру проведення мітингів, пікетів, акцій протестів, неодноразово натякали в ЄС. Так, кількома роками раніше Європейський суд із прав людини виніс рішення по 2-м справам, у яких було акцентовано увагу на необхідності чіткого регулювання порядку проведення мирних зібрань в Україні. Однак, кожного разу влада намагалася сконструювати найбільш вдалу для себе схему співжиття із мирним виявом незгоди з боку громадян.

Метод протесту «Майдан» себе вичерпав – експертПолітолог поділився міркуваннями щодо подій, які відбуваються на Майдані Незалежності, та розгону так званого «Майдану 3.0».

А от коли вже запахло смаженим, було запізно. Спроби законодавчого врегулювання питання проведення акцій протестів 16 січня 2014 року лише створило ще більше передумов для подальшої ескалації протестних дій. Звісно, адже на той момент, діючи за вказівкою екс-президента Віктора Януковича, депутати з парламентської більшості від «Партії регіонів» насправді не намагалися вирішити питання із протестами, а лише бажали наділити тодішню владу ще більш зручним каральним інструментарієм проти дій мітингувальників. Як відомо, вдало загасити пожежу бензином ще нікому не вдавалося.

Тож нинішні розмови про обмеження конституційних прав громадян на мирні зібрання, як мінімум викликають подив. Ще на початку 2015 року у Верховній Раді були зареєстровані 3 законопроекти, якими народні депутати можуть в будь-який момент обмежити права громадян на мирні акції протестів: законопроект №2073 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження мирних зібрань громадян на території проведення антитерористичної операції», законопроект №2391 «Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення (щодо запобігання безпідставному притягненню до відповідальності громадян за участь у мирних зібраннях)» та законопроект № 1779 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо прав громадян під час проведення мирних зібрань). Однак наразі мова йде про значно серйозніші заходи, які потребують більш комплексного підходу та, можливо, внесення уніфікованого документу на розгляд парламенту. Так, в СБУ готують зміни до законодавства, які б посилили відповідальність організаторів мітингів. Серед заходів, які планується запровадити – заборона на проведення акцій протестів біля держустанов, заборона на носіння балаклав, встановлення додаткових камер спостереження на вулицях столиці в місцях традиційних для проведення акцій протесту в Києві.

Крім того, нещодавно стало відомо про ініціативу фракції «Батьківщини» підтримати їхній законопроект про мирні зібрання. «Ми закликаємо Верховну Раду найближчим часом ухвалити закон про мирні зібрання. Це ініціатива «Батьківщини» і я пропоную її підтримати. На жаль, зараз в Україні міркування безпеки держави все більше суперечать з міркуваннями безпеки громадян і забезпеченням їх свобод», – зазначив народний депутат фракції «Батьківщини» Григорій Немиря. Втім, поки що зміст документу громадськості не представлений.

У страху очі великі

Згадаймо, як із останніх сил 16 січня 2014 року колишні «регіонали» намагалися запровадити закони щодо обмеження прав громадян – в тому числі і під час участі у акціях протестів. У тодішніх скандальних нормах законів, які, як стверджували в «Партії регіонів», носили характер цілком європейської практики, з’явилися норми про затримання громадян, які протестували у балаклавах чи «в одязі, схожому на форму правоохоронних органів», запроваджували затримання за встановлення наметів з метою проведення мітингів, штраф за перешкоджання діям СБУ та правоохоронців. В законах також запроваджувалися статті про екстремістську діяльність та наклеп, які поширюються зокрема і через Інтернет, та які передбачали покарання за такі дії, а за участь в груповому порушенні громадського порядку могли запроторити до в’язниці строком на 2 роки. Всі ці умови, на переконання тодішніх законодавців, були необхідні аби «втримати ситуацію в цивілізованому руслі». Насправді, такі заходи не тільки не зупинили протестантів, але й призвели до більш рішучих дій.

Українців від масових протестів стримує війна – експертНайближчим часом широкомасштабних протестів не буде

Нинішні представники влади добре пам’ятають події дворічної давнини. Проте спокуса нейтралізувати протестні наслідки, мотивувавши необхідність таких дій складною ситуацією в країні, залишається високою. Адже, за словами Президента Петра Порошенка, саме російські спецслужби використовують радикальні сили в Україні у своїх цілях.

А ґрунт для цього більш ніж сприятливий. За останніми даними дослідження, проведеного соціологічною компанією «Рейтинг», невдоволені темпами проведення реформ 84% опитаних. Більш того, 88% вважають, що економічне становище в Україні погіршилося за останній рік, і лише 3% зазначили, що реформи відбуваються «у правильному темпі». Безумовно, такі тенденції призведуть до посилення протестних настроїв.

Найгірший час – осінньо-зимовий період: саме у ці місяці українці отримають перші шокуючі платіжки за комунальні послуги. І це в той самий час, коли і так зубожілому населенню доведеться зводити кінці з кінцями, навіть у разі оформлення обіцяних урядом субсидій. Президент сподівається, що громадяни підтримають владу, як тільки побачать результати реформ. «І люди нас підтримують, і люди підтримають нас, коли відчують перші результати реформ», – заявив Петро Порошенко. Втім, поки що у нинішньої влади ще є достатньо інструментів аби скеровувати протестні настрої у зручне русло без внесення будь-яких диктаторських змін до законодавства.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»