Зеленський пообіцяв запровадити сортування та переробку сміття

Ця обіцянка поки що виконана лише частково: в Україні з’явилися стратегія, законодавча база й окремі практичні проєкти із сортування та переробки відходів, але системної загальнонаціональної моделі, яка б реально охоплювала більшість населення, досі немає.

В обіцянці йшлося про перехід до сортування сміття та його переробки, тобто не просто про прибирання відходів, а про створення системи роздільного збору, логістики, переробної інфраструктури й зменшення захоронення на полігонах. Це означало зміну всієї моделі поводження з відходами, а не лише окремі локальні акції.

У великих містах і деяких громадах сортування стає доступнішим, а в суспільстві поступово поширюється культура роздільного збору. Але це відбувається нерівномірно: десь є контейнери та вивіз вторсировини, а десь інфраструктура або не працює, або працює фрагментарно. Також частина ініціатив має пілотний або освітній характер.

Найбільша проблема — не лише у сортуванні, а в переробці та відсутності достатньої інфраструктури по країні. Якщо немає зручного збору, сортувальних станцій і ринку переробки, сміття все одно часто їде на полігони. Саме тому експерти й медіа описують прогрес як повільний.

У січні 2025 року Кабмін затвердив Національний план управління відходами до 2033 року, який прямо передбачає розвиток системи роздільного збирання, збільшення переробки та створення сучасної сміттєпереробної інфраструктури. Документ став “дорожньою картою” реформи й передбачає, зокрема, охоплення послугою управління побутовими відходами щонайменше 85% населення до 2033 року та щорічне розширення роздільного збирання. У березні 2025 року урядові матеріали також підкреслювали, що Україна впроваджує Закон «Про управління відходами» і принцип розширеної відповідальності виробника.

У 2025 році було також затверджено оновлені підходи до роздільного збирання: нова методика й єдині правила для країни мали спростити сортування для громад і бізнесу. Це важливо, бо раніше одна з проблем полягала в тому, що сортування працювало нерівномірно: десь були контейнери й логістика, а десь — ні. Тобто у 2025 році акцент змістився від окремих ініціатив до стандартизації системи.

На початку 2026 року в публічному полі вже обговорюються конкретніші речі: нові проєкти переробки будівельного сміття, перегляд контрактів на сміттєпереробку, підвищення тарифів на вивезення та підготовка місцевих планів управління відходами до 2035 року. Також у лютому 2026 року з’явилися матеріали про робочу версію закону щодо відходів упаковки, де йдеться про рециклінг, розширену відповідальність виробника та відповідність євронормам. Це показує, що у 2026 році реформа вже рухається в бік деталізації правил і більшої європейської сумісності.