З 1 січня Україна припинила головування в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), передавши свої повноваження Швейцарії. Минулий рік був дебютом України на посту голови ОБСЄ, якого досить довго добивалися українські дипломати. 2013 рік мав стати знаковим для української зовнішньої політики, адже планувалося підписання Угоди про асоціацію з ЄС, чому мало б посприяти й успішне головування в ОБСЄ. Зокрема, на Київ покладалася велика надія в урегулюванні Придністровського конфлікту.
Однак за рік головування в ОБСЄ Україна не відзначилася жодними значними здобутками, помітними для широкого кола громадськості, і не зуміла стати посередником між Росією та Європою для забезпечення діалогу Молдови та Придністров’я.
Загальні цілі головування України в ОБСЄ мало чим відрізнялися від завдань попередніх та наступних голів організації: врегулювання тривалих конфліктів, зміцнення заходів довіри і безпеки на просторі ОБСЄ, захист фундаментальних прав і свобод людини на просторі ОБСЄ тощо. Власне ОБСЄ вже давно перетворилася на досить формальну організацію, яка не відіграє значної ролі на міжнародній арені.
Втім, посередницька місія України в урегулюванні Придністровського конфлікту, як нейтральної сторони, оцінювалась дуже високо. Міністр закордонних справ Леонід Кожара, який минулого року виконував роль голови ОБСЄ, особисто пообіцяв сприяти врегулюванню конфлікту. Однак націлений на євроінтеграцію Київ цілий рік отримував рішучий опір Росії в спробах налагодити діалог Кишинева та Тирасполя. Не сприяла налагодженню діалогу й затяжна політична криза в Молдові. Більше того, за рік своїх повноважень Україна так і не призначила свого спецпредставника з питань придністровського конфлікту.
«[…] головування в ОБСЄ - це, насамперед, функція модератора. А модератор повинен володіти певним авторитетом. Якщо така нестача авторитету, як сьогодні, має місце, то наші очікування повинні бути досить скромними», - пояснив проблеми в налагодженні вирішення Придністровського конфлікту Україною науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко.
По-справжньому «знаковим» стало завершення головування України в ОБСЄ: на кінець листопада офіційний Київ відмовився від підписання Угоди про асоціацію, в столиці розпочалися проєвропейські мітинги в знак незгоди з рішенням влади, після чого слідували жорстокі розгони Майдану. Стало зрозуміло, що:
- в урегулюванні Придністровського конфлікту Україна не зробила жодного значного поступу: напруга в регіоні лише посилилася;
- після розгону мирних демонстрантів на Майдані Незалежності влада підірвала фундаментальні принципи організації, в якій головувала;
- головування України в ОБСЄ не посприяло справі євроінтеграції України, адже українська влада відмовилася від підписання Угоди про асоціацію.
Завершальна конференція щодо результатів головування України в ОБСЄ, яка проходила 5-6 грудня в Києві, була відзначена шквалом критики в адресу влади: замість обговорення здобутків України в забезпеченні миру та європейських цінностей в конфліктних регіонах європейські делегати зосередилися на засудженні порушення прав людини в Україні та запропонували своє посередництво у вирішенні протиріч між владою та демонстрантами. Показовим став той факт, що держсекретар США Джон Керрі відмовився від участі в конференції, делегувавши до Києва свою помічницю Вікторію Нуланд. Символічним стало й те, що після складання своїх повноважень в ОБСЄ, Україна взялася рік головувати в СНД, визнавши своїм пріоритетом активізацію роботи з реалізації Договору про зону вільної торгівлі в Співдружності (нагадаємо, що Україна мала б очолити СНД ще минулого року, однак відмовилася від цієї місії заради головування в ОБСЄ). Отож кінець минулого року відзначений справжнім «присмерком Європи» в окремо взятій Україні.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»