«Громадське змовлення»: чи бути суспільному телебаченню? Думки із соцмереж

Питання сторення і функціонування незалежного суспільного мовлення в Україні обговорюється уже не один рік як у професійному медійному середовищі, так і серед чиновників. 

Однак протягом останніх днів ситуація довкола цього питання суттєво загострилась. З одного боку питання стоїть на розгляді в парламенті, з іншого, в інформаційному просторі почала активно з'являтись інформація про те, що окремі депутати із провладних фракцій намагаються гальмувати процес проведення реформи у відповідній сфері.

«Ключевая реформа из списка рекомендаций ЕС блокируется из-за нежелания депутатов расстаться с рупорами пропаганды».

(Мова оригіналу, орфографія і пунктуація авторів збережена – ред.)

Зокрема, ще вчора, ряд народних депутатів, яких відносяться до неформальної групи депутатів-медійників забили на сполох, заявляючи про те, що Блок Петра Порошенка вирішив не підтримувати закон про громадське телебачення, внесений комітетом Верховної Ради по свободі слова, який очолює представниця «Народного фронту» Вікторія Сюмар.

«Такие дни, как сегодня, заставляют меня терять веру в человечество. Фракция БПП решила не поддерживать закон об общественном телевидении, внесенный всем составом комитета Верховной Рады по свободе слова во главе с Викторией Сюмар. Ключевая реформа из списка рекомендаций ЕС блокируется из-за нежелания депутатов расстаться с рупорами пропаганды. Давно не слышал таких манипуляций! Мажоритарщики привыкли рассматривать областные телекомпании как девок по вызову, которых они могут использовать за скромное вознаграждение или просто теплое слово. В итоге, БПП создает проблемы президенту на ровном месте. Если надо, мы дойдем до МВФ и будем настаивать, чтобы создание общественного ТВ включили в список требований к Украине для получения финансовой помощи. Но зачем самим себе ставить такую подножку?!», – відзначив у власному Facebook нардеп Сергій Лещенко.

За словами вище згаданої Вікторії Сюмар, голосування щодо питання суспільного мовлення є тестом на те, наскільки цей парламент націлений на реформи і готовий їх проводити.

«...в нас буде шанс зробити реальну реформу, в інформаційному просторі - проголосувати зміни про суспільне мовлення, аби його запустити практично. Це не вирішить проблему впливу олігархів на приватні канали, але це шанс створити їм незалежну альтернативу... для мене це голосування буде тестом на те, наскільки цей парламент націлений на реформи і готовий їх проводити».

«Стара гвардія» номенклатурників із державних телерадіокомпаній з усіх сил противиться реформі: намагається підкласти законодавчі «міни», мета яких - розділити і знищити Суспільного мовника».

Схожу думку висловили й окремі представники експертного середовища. Зокрема, співкоординатор Реанімаційного пакету реформ Вадим Міський назвав цю ситуацію «Битвою за суспільне мовлення».

«Цього вимагає громадськість і прогресивно налаштовані депутати. «Стара гвардія» номенклатурників із державних телерадіокомпаній з усіх сил противиться реформі: намагається підкласти законодавчі «міни», мета яких - розділити і знищити Суспільного мовника одразу після запуску. Реванш совкової номенклатури і збереження совкової мережі автономних державних мовників не можна допустити», – зауважив він на сторінках власного Facebook.

Однак, що найбільше цікаво, попри певне сподівання нардепів отримати на свою адресу значну частину підтримки, у відповідь частина звичайних користувачів відгукнулась критикою.

Так користувач під іменем Валерій Король назвав суспільне телебачення даниною вчорашньому дню.

«Cуспільне телебачення, на жаль, це не реформи. Це данина вчорашньому дню. Якщо ми намагатимемось йти вперед, дивлячись назад, далеко не зайдемо».

В той же час Oleksandr Monserat впевнений, що справжня реформа це «позбавити ліцензії Інтер, Тоніс та їм подібних. А Суспільне зараз нічого не вирішує».

Аргументовано підійшов до суті питання і користувач Sergiy Yarygin.

«У мене єдине питання - як ви уявляєте собі незалежне телебачення, яке фінансується державою? Від кого воно буде незалежне? Які гарантії його повноцінного фінансування на рівні, достатньому для розвитку?», – постав він риторичне запитання нардепам.

«Тільки пряме фінансування громадянами і крапка! Цікавий канал? Профінансував напряму, нецікавий? Не профінансував...».

Більш ніж достатньо аргументів озвучив у своїх коментарях і користувач під ніком Чахлик Невмирущий. Останній розкритикував головні аспекти роботи депутатів над законодавсвчими змінами щодо суспільного мовлення та акцентував увагу на їх головних недоліках.

«Суспільне телебачення і радіомовлення України створюється у формі публічного акціонерного товариства... Нафіга створювати Акціонерне Товариство однак при цьому 100% акцій-державні? Ви розумієтете що різниця між ПАТ та ДП якщо 100% ПАТ державні-НІ-Я-КО-Ї? Який ПРАВОВИЙ ефект від цього?», – порушив не менш важливе питання він.

Що ж стосується фінансування, в тому числі і державного, що передбачене нормами пропонованого закону, то на думку користувача, його варто категорично уникати.

«Ніякого, чуєте НІ-Я-КО-ГО фінансування з державного бюджету! Бо це буде не громадське телебачення а якийсь канал який типу незалежний, при цьому державний (дивись вище) з незалежною (можливо) ралакцією. Тільки пряме фінансування громадянами і крапка! Цікавий канал? Профінансував напряму, нецікавий? Не профінансував... Я вже не торкаюсь питання про те, що редакція, по факту, формується Комітетом з питань свободи слова та інформаційної політики через фракції Верховної ради...», – впевнений дописувач.

В той же час генеральному директору Національної телекомпанії України Зурабу Аласанію тотальна недовіра всіх до процесу створення суспільного мовлення цілком зрозуміла.

«Зміни до закону про Суспільне завтра у ВР можуть не пройти з ідіотичної причині «як би чого не вийшло». «А раптом все приватизують!» — надривається альтернативний Томенко. Досконально прописаний юристами в законі механізм контролю — щомісячний, щоквартальний, щорічний — з КРУ, Ревізійною комісією і Наглядовою Радою — не допомагає. Що ще потрібно прописати, чим ще можна переконати? Качучу станцювати? Ну давайте тоді нічого в країні не змінювати, і взагалі нічого не робити. Зовсім, ні з чим, ніколи. Краще ляжемо і помремо. Тоді гарантовано нічого не станеться. Тому що не буде вже для чого», – написав він на свій сторінці у Facebook.

Хоча все ж, попри скептичну оцінку Аласанії, в другій половині парламентського дня рух щодо підтримки парламентарями ініціатив, пропонованих щодо суспільного мовлення, таки пішов.

«В результаті дискусії фракція все-таки ухвалила рішення підтримати закон про Суспільне мовлення у редакції комітету свободи слова з врахуванням принципових зауважень Миколи Томенко».

По крайній мірі, як повідомив на своєму Facebook нардеп Сергій Лещенко, фракція Блоку Петра Порошенка таки погодилась підтримати законопроект, але з певними умовами.

«Гарні новини. Фракція БПП у вівторок вдень повторно зібралася, щоб розглянути проект закону про суспільне мовлення. В результаті дискусії фракція все-таки ухвалила рішення підтримати закон про Суспільне мовлення у редакції комітету свободи слова з врахуванням принципових зауважень Миколи Томенко. Перше зауваження - Суспільне радіо буде окремою юридичною особою. Друге - в регіонах громади матимуть право створити свої регіональні суспільні мовники. Третє - заборона приватизації майна мовника», – повідомив депутат.

Що ж, подивимось, чи вдасться втілити всі ці починання щодо запровадження в Україні суспільного мовлення не лише в політичних заявах, але й законодавчих документах. Сьогоднішнє вечірнє засідання має теж в певній мірі дати цьому відповідь.

Хоча судячи із соціальних мереж, пересічним українцям наразі не до того, адже у більшості є більш приземлені зацікавлення до підвищення тарифів, звільненнь, зменшення заробітних плат і в решті решт, хто уникне мобілізації.

А для вас особисто, на скільки важливим є питання суспільного мовлення в Україні?

P.S. Сьогодні на вечірньому засіданні Верховна Рада України проголосувала за основу законопроект № 1357 "Про внесення змін до деяких законів України щодо Суспільного телебачення і радіомовлення України", тим самим підтвердивши власні наміри створити суспільне телебачення і радіомовлення у формі публічного акціонерного товариства.