Мабуть, найбільш вигідними темами для піару завжди були і будуть здоров'я і життя людини, все-таки при всій своїй важливості інші питання відразу відступають. Якщо, не дай бог, комусь із нас або наших близьких скажуть, що він не жилець, то всі думки про розміри зарплат і пенсій, якість освіти, інфраструктуру та соціальні гарантії відійдуть не те що на другий чи десятий план, а взагалі зникнуть. У той же час, якщо мова заходить про життя і здоров'я дітей, ця тема стає удвічі гострішою - оскільки вони беззахисні і відповідальність за їх благополуччя лежить не на них самих, як у випадку з будь-яким дорослим, а на інших людях, та й на суспільстві в цілому.
Невипадково в системі «Слово і діло» маса обіцянок стосуються питань охорони здоров'я, у тому числі в «дитячому» аспекті. Але обіцянки і самопіар - це одне, а сувора реальність - це зовсім інше. Зайвий доказ цьому - ситуація в інфекційному відділенні дитячої міської лікарні Алчевська, яка за минулий тиждень стала відома всій Україні. При цьому для такої значної «розкрутки» потрібно було небагато - Наталія Чеснова, мама дитини, яка потрапила туди на лікування, написала про жахіття цього медзакладу у своєму ЖЖ, заодно додавши в свій пост десяток фотографій. Останні були настільки красномовні, що тему швидко підхопили ЗМІ, і відразу, о диво, в лікарні почалися екстрені ремонтні роботи...
Втім, Алчевськ - місто нехай і відоме, але все ж вкрай провінційне і обділене увагою центральної влади: в Україні давно звикли займатися тільки тим, що на виду. Але, як виявилося - навіть з цим не все гладко. Здавалося б, що може бути більше на виду, ніж найвідоміша дитяча лікарня країни - Охматдит. Але, між тим, з усіх обіцянок, зафіксованих в системі «Слово і діло» щодо цього об'єкту, до цих пір не виконано жодної, а їх станом на жовтень 2013 року набралося 13!
Антирекордсменом в цьому плані став прем'єр-міністр Микола Азаров, який не виконав п'ять своїх обіцянок щодо Охматдиту. Почав прем'єр-міністр цю непривабливу серію з запевнення перетворити за півтора року Охматдит в сучасну дитячу лікарню, після чого з тих чи інших причин зірвалося виконання його обіцянок щодо відкриття в 2012 році онкологічної клініки на базі Охматдиту, здачі в експлуатацію нового лікувально-діагностичного корпусу лікарні у I - ІІ кварталі 2013 року, запуску в грудні 2012 року лінійного прискорювача та введення в першому кварталі 2013 року відділення з пересадки кісткового мозку.
Анекдотичним прикладом невдалого піару українських політиків на лікарняну тему є, звичайно ж, міфічна Дитяча лікарня майбутнього. Як відомо, цей проект асоціювався завжди виключно з екс-президентом Віктором Ющенком і фондом його дружини Катерини «Україна 3000», але ганьбу головного пасічника країни чомусь вирішили розділити з ним ще як мінімум дві великі політичні фігури - так, будівництво Дитячої лікарні майбутнього закріпила в програмі діяльності уряду «Український прорив» Юлія Тимошенко, а потім зобов'язання побудувати об'єкт від ідейних ворогів на шкоду своєму ж рейтингу перейняв і Микола Азаров.
Досвід невиконаних обіцянок щодо дитячих лікарень є і у губернатора Луганської області Володимира Пристюка, на території якого, власне, і було зафіксоване алчевське неподобство. Так, керівник тамтешньої ОДА у свій час обіцяв ще до кінця 2011 року ввести в експлуатацію кілька відділень дитячої обласної лікарні, але у встановлені терміни ремонтні роботи проведені не були.
У цьому контексті, звичайно, варто звернути увагу і на деякі висловлювання профільного міністра. Наприклад, 18 березня 2013 року Раїса Богатирьова заспокоїла всіх громадян, заявивши, що в ході проведених її відомством реформ жодна лікарня закрита не буде. Все це, звичайно, добре, але яка користь від «незакриття» таких лікарень, як уже згаданий інфекційний корпус в Алчевську? Про яку професійну допомогу можна говорити, якщо мова йде не те що про нестачу спеціалізованого високоякісного обладнання, а про відсутність навіть елементарних побутових умов для нормального перебування там дітей.
Проаналізувавши лише невелику кількість обіцянок влади щодо дитячої охорони здоров'я, зокрема - лікарень, можемо констатувати дещо гнітючу картину. У даному випадку, якщо навіть припустити, що українським політикам не близьке загальнолюдське трепетне ставлення до дітей, то таке ставлення все ж не чуже нашому суспільству в цілому, що б хто не говорив про виродження в ньому моральних якостей. Тому, знаючи напевно про трепетне ставлення політиків до своїх рейтингів, їм потрібно задуматися, чи варто давати обіцянки на настільки делікатну тему, не будучи впевненими в їх виконанні.
У той же час, приклад з інфекційним відділенням дитячої міськлікарні Алчевська показує, що елементарний розголос значно підвищує шанси змінити існуючий стан речей - все-таки неприємних публікацій у пресі влада поки ще бояться і готова на них реагувати.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»