Майже 10% українців планують покинути країну за першої ж можливості. Загалом на міграцію налаштовані 16% респондентів. Однак 6% розглядають варіант життя за кордоном лише після завершення війни, а 0,5% вже мають конкретний план переїзду.
Про це свідчать дані соціологічного дослідження, проведеного на замовлення «Слово і діло» з 25 по 30 квітня 2026 року методом онлайн-опитування репрезентативної вибірки 1200 інтернет-користувачів віком 18 років та старше по всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій (статистична похибка – з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89%) на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Проте, більшість опитаних (69%) демонструють високий рівень вкоріненості та планують залишатися в Україні за будь-яких обставин. А от частка осіб, які не визначилися зі своїми подальшими планами, становить 15%. Тобто, кожен 7 українець не впевнений, щодо свого майбутнього в країні.
Згідно з даними дослідження, жінки та представники старшого покоління є найбільш стійкими у прагненні залишитись. Найбільший міграційний потенціал зосереджений серед молоді, де кожен третій планує виїзд зараз або після війни, а також серед мешканців столиці, які частіше за інших розглядають варіант відкладеної міграції після завершення бойових дій.
Зв’язок відчуття стресу та бажання виїхати
Також дослідження показало, що група «з наміром виїхати» перебуває у стані значно більшого психологічного тиску за всіма показниками. Це підкреслюють дані аналізу щодо суб'єктивного відчуття стресу (за шкалою від 1 до 5).
Середньоарифметичні значення в цій групі за кожним пунктом перевищують загальнодержавні, проте деякі розриви є критичними. Загалом українці стресують та хочуть виїзати через мобілізаційний процес, економічну кризу, соціальну ізоляцію чи побут. Деякі, зокрема, відчувають фізичну небезпеку або бажають виїхати через стан здоров’я.
Мобілізаційний стрес. Найбільша розбіжність між групами зафіксована у питанні мобілізації. Для потенційних мігрантів цей показник становить 3,82 проти 3,12 у загальній вибірці. Розрив у 0,7 пункту є статистично аномальним і свідчить про те, що ризик мобілізації (власної або близьких) є одним із провідних стимулів до виїзду.
Екзистенційна та економічна криза. Обидві групи ставлять на перші місця неможливість планувати майбутнє та зростання цін. Проте у групи «на виїзд» ці показники перетинають психологічну позначку «4» (4,18 та 4,03 відповідно), що означає перехід проблеми з розряду «турбує» у стан «постійного стресу».
Соціальна ізоляція та побут. Потенційні мігранти гостріше відчувають соціальну самотність (3,68 проти 3,31), що може пояснюватися тим, що частина їхнього соціального кола вже перебуває за кордоном. Також вони демонструють вищу чутливість до побутового дискомфорту (відключення світла, зв'язок) – 3,62 проти 3,35.
Фізична безпека – загроза обстрілів сприймається цією групою важче (3,55 проти 3,33), що корелює з їхньою підвищеною тривожністю в публічних місцях.
Фактор здоров’я та доступу до медицини. Для групи з наміром виїхати питання власного самопочуття та медичного забезпечення є значно вагомішим стресором (3,68 бали), ніж для решти опитаних (3,41).
Загалом аналіз міграційних настроїв демонструє пряму залежність між віком, місцем проживання та готовністю залишатися в країні, де найбільш стійку позицію виявляє старше покоління.
Щодо гендеру. Жінки демонструють дещо вищий рівень стабільності – 72% планують залишатися в Україні за будь-яких обставин, що на 6% більше, ніж серед чоловіків (66%). Чоловіки натомість дещо частіше розглядають варіант виїзду найближчим часом (11% у чоловіків проти 8% у жінок) або мають плани на життя за кордоном після війни (8% у чоловіків проти 4% у жінок).
Вік. Спостерігається чітка кореляція між віком та наміром залишатися в Україні: від 50% серед молоді (18-29 років) до 80% серед респондентів старше 55 років. Молодь демонструє вдвічі вищий за середній рівень бажання виїхати найближчим часом (18%) або після війни (12%), тоді як у старшій віковій групі лише 2% розглядають переїзд після завершення бойових дій.
Регіональні особливості. Київ суттєво відрізняється від інших регіонів найнижчим рівнем готовності залишатися за будь-яких обставин (54% при середньому показнику 69%) та найвищим показником відкладеної міграції – 15% киян планують виїзд після війни. Найбільш стабільною є ситуація на Півночі та в Центрі, де відсоток тих, хто планує залишатися, сягає 78% та 73% відповідно. На Заході та Сході зафіксовано вищий за середній запит на виїзд найближчим часом (12% та 13%).
Аналіз респондентів, які планують виїзд найближчим часом або після війни, дозволив виділити деякі специфічні риси цієї групи порівняно з загальними показниками. Тут зважали на сімейний стан та наявність дітей, освіту, зайнятість, матеріальне та безпекове становище.
Результати дослідження свідчать, серед потенційних мігрантів значно вища частка тих, хто ніколи не перебував у шлюбі, що корелює з молодим віком цієї групи. Водночас вони частіше мають дітей до 16 років, ніж середній респондент, що може вказувати на безпековий або освітній фактор як один із драйверів виїзду.
Щодо освіти, її рівень суттєво не відрізняється від загальнодержавного розподілу, що свідчить про те, що міграційні настрої охоплюють представників усіх освітніх категорій рівномірно.
Зайнятість у розрізі потенційної міграції свідчить про наступне: це переважно працівники приватного сектору (32,4% при загальному показнику 20,5%) та підприємці / фрілансери. Натомість частка бюджетників у цій групі значно нижча за середню (16,6% проти 22%). Помітною є вища присутність військовослужбовців та працівників силових структур (8,8% проти 4% загалом), що в тому числі може бути пов'язано із планами на возз’єднання з родинами за кордоном після служби. Група має вдвічі меншу частку пенсіонерів (12,4% проти 22%), що підтверджує вищу мобільність працездатного населення.
Матеріальне становище групи «тих, хто планує виїжджати» є більш економічно стабільним. Серед них менше тих, кому бракує грошей навіть на їжу (9,7% проти 14% серед усіх респондентів). Основне ядро складає «середній мінус» клас – люди, яким вистачає на побутові потреби, але важко здійснювати великі покупки (45,2%). Це вказує на те, що міграція сприймається не як втеча від злиднів, а як пошук кращих можливостей для реалізації накопиченого потенціалу. Частка респондентів з високим доходом серед потенційних мігрантів є стабільною і майже ідентичною загальнодержавному показнику. Це може свідчити про те, що високий рівень достатку в Україні не є стоп-фактором для міграції, а мотиви виїзду в цій категорії, ймовірно, лежать у площині безпеки чи довгострокових перспектив.
Оцінка безпекового середовища (за шкалою від 1 до 4, де 4 – «зовсім небезпечно») демонструє стійку тенденцію: респонденти, що налаштовані на міграцію, мають вищий рівень тривожності в усіх запропонованих локаціях порівняно із загальними показниками по вибірці. Обидві групи почуваються найменш захищеними на відкритих просторах (вулиці, парки, площі). Проте у групи з наміром виїхати цей показник є значно вищим – 2,61 (проти 2,44 у загальній вибірці), що свідчить про відчуття вразливості перед зовнішніми загрозами.
Тож, ядро групи потенційних мігрантів складають молоді, економічно активні працівники приватного сектору, підприємці та діючі військовослужбовці, для яких виїзд є не втечею від бідності, а пошуком безпеки та стабільності. Цю категорію вирізняє аномально високий рівень тривожності та суб’єктивного стресу, де ключовим драйвером міграційних настроїв виступає мобілізаційний фактор – показник стресу через мобілізацію в цій групі є критично вищим за середній, а відмова від служби в лавах Сил оборони є остаточно сформованою та незмінною позицією для 68% її представників.
Раніше ми публікували дослідження, присвячене темі адаптації українців до повномасштабної війни і мобілізації.
Зокрема, українці розповіли, як ставляться до масових скупчень людей та чому найбільше стресують.
Також ми повідомляли, що українське суспільство розділилося у питанні свободи критики влади під час війни. 45% вважають, що критика має бути повністю дозволеною, а інші виступають проти, або за часткову критику.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.