Жертви «геноциду»: до чого призведе визнання Росією «ЛНР» та «ДНР»

Денис Поповичжурналіст

У вівторок, 15 лютого, депутати Держдуми РФ підтримали проєкт постанови про звернення до президента Росії Володимира Путіна щодо визнання так званих «ДНР» та «ЛНР». Це рішення у Держдумі обґрунтовують тим фактом, що жителі «ЛНР» та «ДНР» живуть в умовах «геноциду», який влаштовує їм влада України. Що це означає для нас і до чого слід готуватися?

Розмови про можливе визнання «Л/ДНР» почалися в Росії у січні. Як уже повідомляло «Слово і діло», 19 січня 11 депутатів Держдуми від КПРФ на чолі з лідером партії російських комуністів Геннадієм Зюгановим запропонували офіційно звернутися з таким проханням до президента РФ Володимира Путіна. Наголошувалося, серед іншого, що Мінські угоди не виконуються, а офіційне визнання маріонеткових проросійських «республік» створить підстави для забезпечення гарантій безпеки та захисту їхніх народів від зовнішніх загроз.

14 лютого проєкт постанови про консультації з МЗС Росії щодо визнання «ДНР» та «ЛНР» до Держдуми РФ внесли депутати від партії «Єдина Росія» Віктор Водолацький та Артем Туров. Передбачалося розглянути цей проєкт 15 лютого, що було зроблено. У результаті Держдума ухвалила саме документ КПРФ, що дуже незвично, якщо врахувати, що ЄР – це партія влади, а КПРФ вважається у Росії опозиційною політичною силою.

На офіційному сайті ДД вказується, що прийняте звернення буде направлено негайно, оскільки жителі «ДНР» та «ЛНР» вісім років «живуть під обстрілами з мало- та великокаліберної зброї», а подібні дії української влади порівнюються з «геноцидом власного народу». Документ буде направлений одразу Володимиру Путіну, оминаючи російське МЗС.

Чи підпише його Володимир Путін? Той факт, що в результаті було ухвалено саме документ опозиціонерів, дає президенту РФ простір для маневру. Визнання (хоч і не приєднання!) «ДНР» та «ЛНР» фактично означатиме вихід із Мінських угод. На цю обставину вже вказало українське МЗС. Так Москва намагається шантажувати Київ у необхідності виконання Мінських домовленостей за кремлівським зразком. Це означає, що Володимир Путін може відхилити запит депутатів. Вихід із Мінських угод невигідний Кремлю, оскільки в цьому разі Москва втрачає серйозні можливості політичного, економічного та військового тиску на Україну.

Поки що Володимир Путін досить обтічно коментує перспективу визнання «ДНР» та «ЛНР», зазначаючи, що слід «зробити все для вирішення проблем Донбасу, але перш за все виходячи з не до кінця реалізованих можливостей щодо виконання Мінських угод».

З іншого боку, Україна вже не раз заявляла про те, що не виконуватиме Мінські угоди в їхньому нинішньому варіанті, а це означає, що ця угода практично мертва. Тому може настати нова реальність, у якій Росія має певні резони для того, щоб визнати «ЛНР» та «ДНР».

Своєю чергою, це означає і те, що Росія фактично визнає невдачу переговорів щодо «гарантій безпеки» із Заходом саме в українському кейсі і запускає план «Б» – відступ з черговим «територіальним трофеєм», який можна буде надати російському суспільству як зовнішньополітичну перемогу.

Такий сценарій, поза сумнівом, призведе до нової порції західних санкцій. Цілком очевидно, що «ЛНР» та «ДНР» не будуть визнані у світі ніким, окрім Росії, а також невеликим пулом країн-«друзів Путіна», на кшталт Венесуели, Сирії чи Нікарагуа.

Наступним кроком може стати офіційне розміщення на окупованій частині Донбасу регулярної російської армії, що виключає будь-яку ймовірність деокупації цієї території силовим шляхом. Чи означає це, що Україні залишиться лише зафіксувати територіальні збитки і почати жити далі, не згадуючи про Мінськ-2? На жаль, ні. Маючи у своєму підчерев'ї два ворожі квазіутворення, важко почуватися спокійно.

Денис Попович, спеціально для «Слово і діло»

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО