Ера торгів: про нові партійні альянси після місцевих виборів

Олександр Радчукполітолог

Результати місцевих виборів стануть визначальними для майбутньої конфігурації сил у Верховній раді вже наприкінці поточного року. Дані соціологічних опитувань свідчать про поступову втрату довіри до керівної партії влади та безпосередньо до президента Володимира Зеленського.

Щоправда, у контексті місцевих виборів спостерігаються дві різновекторні тенденції. По-перше, регіоналізація партійного життя: з’явилися нові політичні сили на рівні великих міст та регіонів. Вони навряд чи матимуть суттєвий вплив на загальнодержавному рівні. По-друге, вакуум впливових всеукраїнських парламентських та позапарламентських партій, попри тренд на зниження довіри в партії «Слуга народу».

Досвідчені політичні гравці та групи впливу вже детально оцінили дану ситуацію та діють на випередження. Вже цієї осені в загальнонаціональному масштабі про себе заявлять низка політичних проєктів, здатних позмагатися на майбутніх парламентських виборах. А з огляду на політичні тенденції останнього півріччя не виключено, що і на позачергових виборах до Верховної ради.

Післявиборча парламентська арена

Дві парламентські політичні сили – «Опозиційна платформа «За життя» та «Європейська солідарність» – покажуть гарний результат на місцевих виборах, що одразу ж дасть їм гарні стартові позиції на можливих дочасних парламентських виборах.

За останніми соціологічними опитуваннями, і «ОПЗЖ», і «ЄС» матимуть від 10 до 13% у загальноукраїнському вимірі серед громадян, які визначилися і планують голосувати. «ОПЗЖ» суттєво набирає не лише у східних та південних регіонах, але й у великих містах та центральних областях. «ЄС» має більшу підтримку в західних регіонах.

Після місцевих виборів саме ці дві політичні сили, не рахуючи величезної кількості регіональних політичних сил, суттєво впливатимуть на формування порядку денного в місцевих радах. З ними доведеться рахуватися і в парламенті, адже вага їхнього впливу зросте пропорційно результатам на місцевих виборах.

Свою нішу спробують зайняти «Батьківщина» та «Голос», проте все більш очевидно, що обидві партії фіксують згасання рейтингів як на всеукраїнському, так і на регіональному рівнях. «Батьківщина» в разі, якщо її незмінна лідерка Юлія Тимошенко таки ухвалить рішення про відхід на політичну пенсію, ризикує дуже швидко втратити навіть наявні рейтинги вже на початку 2021 року. У партії «Голос» згідно із соціологічними опитуваннями ситуація на всеукраїнському рівні ще гірша. Політсила в разі дострокових парламентських виборів навряд чи подолає 5% виборчий бар’єр.

Масштабувати регіональний успіх

А от сенсацією місцевих виборів-2020 на регіональному рівні можуть стати три політичні партії, які потенційно можуть позмагатися за вплив у наступному парламенті.

Поступово зростає рейтинг у партії «За майбутнє», яка вже має власну депутатську групу в нинішньому скликанні парламенту. Засилля політичної реклами та щедре фінансування виборчої кампанії в регіонах поступово дає свій результат. На всеукраїнському рівні партія може претендувати на проходження 5% виборчого бар’єра. Тож цілком ймовірно, що ця політична сила вже після місцевих виборів посилить свої кадрові позиції і на можливій парламентській кампанії.

Трампліном для походу до Верховної ради місцеві вибори можуть стати і для «Радикальної партії Олега Ляшка». Щоправда, наразі політична сила ще не дотягує до 5% бар’єра, проте ситуація може змінитися, якщо партія об’єднає свої зусилля із близьким за електоральним полем партнером. Ним може стати «Батьківщина». Про можливість об’єднати зусилля на майбутній парламентській кампанії заговорили після нещодавнього «примирення» Юлії Тимошенко та Олега Ляшка. У разі, якщо Ляшко переможе у 208-му мажоритарному окрузі на Чернігівщині, то він отримає парламентський майданчик для пришвидшення зростання своїх рейтингів.

Ще одна регіональна політична сила – партія «Пропозиція» – хоч і створювалася для протистояння з партією влади на місцевих виборах, має непогані перспективи для загальнонаціональної кампанії. Щоправда, для цього політичній силі доведеться знайти потужніший медійний та кадровий ресурс. Упізнаваність партії тримається на рейтингах мерів міст, які наразі балотуються кожен у своїх регіонах.

Позапарламентська трясовина

На відміну від своїх попередників в Офісі президента не стали робити ставки на створення власних регіональних проєктів, які б допомогли партії влади здобувати більшість на місцевому рівні.

Кількість регіональних та «іменних» партійних проєктів зросла до близько 50 різноманітних політичних сил. У такому різноманітті виокремити фаворитів буде дуже важко, якщо робота не велась заздалегідь. Вочевидь, у «Слуги народу» розраховували на потужний бренд та особистий рейтинг Володимира Зеленського, проте на місцевих виборах така стратегія не матиме стовідсоткового успіху.

Ймовірно, після закінчення виборів провладній партії доведеться шукати союзників не лише на місцевому рівні, але й на загальноукраїнському. Для походу до нового парламенту потрібно буде змінити тактику й заручитися підтримкою «молодших партнерів».

Ймовірно, ними можуть стати позапарламентські партії з гарним особистим рейтингом їхніх лідерів. Серед ймовірних кандидатів на цю роль – партія «Сила і Честь» Ігоря Смешка та новостворена партія «Перемога Пальчевського». Утім, медійність цих політиків навряд чи повною мірою компенсує відсутність розгалуженої партійної мережі. Спроба знову зробити ставку на бренди замість розпочати системну роботу із розбудови партійних осередків матиме короткотерміновий ефект. Можливо, цих зусиль вистачить, аби не втратити вплив на позачергових парламентських виборах, проте в новій Раді про «монобільшість» доведеться забути.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО