В Україні готуються спростити процедуру зміни реєстрації місця проживання для громадян. Новий законопроект №9218 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» внесла група народних депутатів на чолі із Сергієм Березенком (БПП) та Антоном Геращенком («Народний фронт»). Документ розроблявся спільно з урядом. Зокрема, в його розробці брали участь Міністерство економічного розвитку та Офіс реформ адміністративних послуг.
Новий документ має замінити закон від 2003 року. Сама процедура реєстрації в Україні досі застаріла, адже попри те, що вона замінила собою славнозвісну прописку, формально зберегла свою радянську сутність.
Тож процедуру реєстрації планують значно спростити – пропонується запровадити статус добровільної заяви від громадян. При цьому в уряді обіцяють запровадити онлайн-реєстрацію цих заяв, щоб громадяни не стояли в чергах. До того ж із 1 листопада цього року кожен громадянин України зможе змінити свій внутрішній паспорт на ID-картку. Саме з появою такого нового виду паспорту ще більше загострилася проблема реєстрації за місцем проживання.
Адже поки що разом із ID-карткою громадянину видається й паперова виписка про місце реєстрації. Насправді, інформація про місце проживання вже вноситься до ID-картки, однак підтвердити своє місце проживання можна лише за паперовою випискою, поки в усіх державних інституціях не запрацюють прилади для зчитування інформації. Так чи інакше, ці новації та сама процедура потребують законодавчого закріплення.
Та, схоже, із самим документом не все так просто. Яких сюрпризів громадянам слід очікувати від нових правил реєстрації місця проживання?
Зареєструватися стане простіше?
Добре всім відома радянська прописка офіційно діяла спочатку в УРСР, а потім і в незалежній Україні в період із 1932 до 2003 року. Саме 2001 року Конституційний суд України скасував інститут прописки. Однак альтернативної процедури обліку громадян створено не було йі радянська система прописки існувала ще два наступних роки.
Закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» був ухвалений у 2003 році. Він передбачав можливість добровільної реєстрації громадян за місцем проживання або перебування. Місцем проживання вважається адреса, за якою людина проживає більш ніж шість місяців на рік. За законом, громадяни повідомляють про зміну місця проживання протягом 30 днів. Функції реєстратора виконувала Державна міграційна служба України. Штраф за невчасну прописку був мізерний – лише 51 гривня.
Усе змінилося з реформою децентралізації. В квітні 2016 року уряд затвердив постанову №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру». Функції реєстрації отримали виконавчі органи місцевої влади, однак сама процедура не надто спростилася. Єдина новація полягала в тому, що провести реєстрацію за новим місцем проживання й скасувати її за попереднім можна під час однієї процедури, подавши відповідну заяву. Звісно, до паперового паспорта вносилися відповідні записи.
Наразі в уряді обіцяють, що зареєструватися можна буде за онлайн-процедурою, добровільно подавши лише одну заяву на відповідному сайті. «Щороку в Україні здійснюється понад 2 мільйони реєстраційних дій, це одна з найпопулярніших адміністративних послуг. Вдосконалення процедур дозволить кожному зареєструвати місце проживання з мобільного телефону й оплатити це онлайн», – розповів про нововведення голова Офісу реформування адміністративних послуг Володимир Семеніхін. До слова, в уряді пообіцяли, що процедуру перевірки фактичного місця проживання таки скасують.
Проблеми обліку населення
У тексті самого законопроекту є значно більше нюансів. Необхідність запровадження нової системи аргументують частими зловживаннями громадянами при реєстрації в помешканнях, в яких вони насправді не проживають. І навпаки, часто виникає плутанина з фактичним правом на проживання та процедурою реєстрації. «Оскільки підставою реєстрації є не фактичне проживання в житлі, а лише наявність права на проживання в ньому, громадяни реєструються не там, де вони фактично проживають, а там, де можуть документально підтвердити право на проживання (при цьому, наприклад, договір оренди, укладений у простій письмовій формі, а таких договорів укладається до 95%, не визнається органами реєстрації як документ). З іншого боку, згоди власника житла достатньо для здійснення фіктивної реєстрації (наприклад, для маніпулювання місцевими виборами або отримання пільг)», – ідеться в пояснювальній записці до документа.
Крім того, проблеми обліку населення загострюються тим, що реєстри територіальних громад є автономними та не взаємодіють. Як наслідок, одна й та сама особа може бути зареєстрована в кількох місцях одночасно. Тож законопроектом пропонується перевести реєстри територіальних громад у електронний вигляд, завдяки чому вони зможуть обмінюватися інформацією між собою та з державними реєстрами (наприклад, з Єдиним державним демографічним реєстром) в автоматичному режимі.
Якщо Верховна Рада ухвалить законопроект, нові норми почнуть діяти з 1 січня 2021 року. Вперше документ передбачає чіткий алгоритм дій для громадянина, який має кілька місць проживання. Для цього потрібно вказати лише одне місце проживання – за власним бажанням, втім, для окремих груп населення, таких як призовники, учасники судових процесів, боржники, потрібно вказати ще й фактичне місце проживання, однак це також можна зробити онлайн.
Не варто думати, що така система повністю заснована на довірі й у разі необхідності громадянин зможе ухилятися від певних своїх зобов’язань, сподіваючись, що місце його перебування не визначать. Замість перевірок, законопроект передбачає процедуру "підтвердження факту місця реєстрації" й визначає 7 підстав для її початку. Ініціювати підтвердження особою факту проживання зможуть лише власник житла та особи, які проживають у житлі; органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які мають документально підтверджену інформацію про те, що особа не проживає в житлі; а також керівництво школи в разі, якщо охочих піти до першого класу більше, ніж школа може прийняти.
Найцікавіше те, що попри спрощення процедури, про добровільне реєстрування в законопроекті таки не йдеться. Навпаки, запроваджується обов'язкове інформування про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання особи. Передбачаються чіткі терміни – 1 місяць для того, щоб громадянин міг зареєструватися за новим місцем проживання.
У разі ухвалення законопроекту суттєво зростуть і штрафи неправдиві дані при реєстрації. Якщо були внесені недостовірні дані про себе або дітей, органи реєстрації можуть на свій розсуд призупинити або анулювати реєстраційні дії.
Що дасть новий закон?
Новий закон потребуватиме виділення додаткових коштів із державного бюджету. Документ вноситиме зміни до цілої низки інших законодавчих актів. Зокрема, до 14 законів та до Кодексу України про адміністративні порушення.
Найбільш цікавими є зміни, які фактично скасовують обмін паперовими звітами між різними органами влади для встановлення місця проживання особи. Замість них використовуватимуться електронні бази даних. Так, наприклад, будуть внесені зміни до закону «Про Державний реєстр виборців», згідно з якими внесення до зазначеного реєстру інформації про виборців, які зареєстровані або зняті з реєстрації за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, відбуватимуться в автоматичному режимі з реєстру територіальної громади. Те саме стосується й військкоматів.
Крім того, законопроект передбачає вирішення проблем із правами переселенців. Так, відповідні зміни до закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлять нові правила та особливості реєстрації місця проживання внутрішньо переміщених осіб. Нарешті, документ також вносить порядок до закону «Про житлово-комунальні послуги» в частині заборони нарахування (перерахування) споживачу житлово-комунальних послуг плати за житлово-комунальні послуги в зв'язку зі зміною кількості зареєстрованих у житлі осіб, якщо зміна фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, не відбулася.
Автори законопроекту очікують, що новий документ зможе зменшити навантаження на ЦНАПи, зменшить кількість документів, які потрібно зібрати для реєстрації за місцем проживання. Держава отримає додаткові й більш достовірні відомості про громадян для більш ефективного розподілу ресурсів та планування витрат. Внутрішньо переміщені особи зможуть отримати рівні з іншими членами громад права, оскільки обліковуватимуться в такий самий спосіб, як і кожен громадянин України.
Звісно, існують і ризики. Перш за все буде створена велика електронна база даних, яка в умілих руках може бути використана під час виборчого періоду. Втім, поки що це далека перспектива, адже на повну закон у разі ухвалення запрацює лише з 2021 року.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»