Квоти чи стимули для бізнесу: як працевлаштовувати ветеранів після демобілізації

Читати російською
Тетяна ПашкінаHR-експертка

Примусове працевлаштування ветеранів через квоти може не дати очікуваного результату, якщо роботодавці лише формально виконуватимуть вимоги, а самі військові не отримуватимуть реальної підтримки. Натомість ефективнішими можуть бути економічні стимули для бізнесу, адаптація робочих місць, професійна перекваліфікація, кар'єрне консультування та системна допомога ветеранам після демобілізації. Водночас український ринок праці неоднорідний: одні компанії вже створюють умови для повернення колишніх військових, інші ігнорують їхні потреби або навіть порушують трудові права. Без зміни ставлення суспільства, подолання стигматизації та державної системи підтримки інтеграція ветеранів буде складною.

Таку думку в коментарі «Слово і діло» висловила експертка ринку праці Тетяна Пашкіна.

Квоти на працевлаштування можуть працювати лише формально

Експертка зазначає, що досвід України із квотами на працевлаштування людей з інвалідністю показує, що самі по собі законодавчі вимоги не гарантують їхньої інтеграції на ринок праці.

«Якщо врахувати досвід нашої країни з квотами на працевлаштування фахівців з інвалідністю, то воно не спрацювало. Якщо ми говоримо про соціалізацію та можливість для людей цієї категорії отримати роботу, навчання і бути повноцінними працівниками в межах своїх можливостей, цього не трапилося. У більшості випадків ми говоримо про підставних людей, які кладуть свої трудові книжки, а роботодавець робить вигляд, що вони в нього працюють», – зазначила Пашкіна.

На її думку, аналогічний ризик існує і в разі запровадження обов'язкових квот для ветеранів. Важливо не просто забезпечити певну кількість працевлаштованих людей, а створити умови, за яких вони зможуть працювати, розвиватися та реалізовувати свої професійні навички.

Реінтеграція ветеранів: наскільки громади України готові до повернення військовихВеликі міста пропонують кращі економічні можливості, але сільські громади мають сприятливіший соціально-психологічний клімат. Більше про готовність громад до повернення ветеранів – на інфографіці «Слово і діло».

«Якщо людина має важке поранення і їй потрібні суто матеріальні засоби для подальшого прожиття, це одна ситуація. Але якщо людина хоче трансформувати своє життя, працевлаштуватися, бути корисною суспільству, а її заганяти в такі рамки, то я не певна, що це вдала комбінація», – пояснила експертка.

Роботодавці по-різному ставляться до ветеранів

Ринок праці в Україні, на думку експертки, вже зараз демонструє різні підходи до повернення військових. Частина компаній допомагає своїм працівникам після служби, адаптує робочі місця, підтримує лікування та реабілітацію. Інші, навпаки, не готові взаємодіяти з колишніми військовими.

«У нас не існує однорідного ринку праці. Є компанії, які вже зараз повертають своїх ветеранів, готують під них робочі місця, надають можливість лікування, допомагають із протезуванням тощо. Є компанії, які ігнорують своїх працівників, що повертаються, і роблять вигляд, що більше співпрацювати не будуть. А іноді навіть йдуть на порушення і звільняють таких людей. Ветерани, повертаючись, розуміють, що їм тут місця немає. Усе це одночасно існує в одному просторі», – розповіла Пашкіна.

За її словами, готовність бізнесу приймати ветеранів залежатиме не лише від державних програм, а й від суспільного ставлення до військових. Зокрема, необхідно долати стереотипи щодо психологічного стану людей, які повернулися з фронту.

Стигматизація ветеранів може завадити їхньому працевлаштуванню

Тетяна Пашкіна зазначила, що роботодавці ще з 2014 року могли побоюватися наймати людей із військовим досвідом через стереотипи про посттравматичний стресовий розлад та можливу агресивну поведінку. Водночас такі упередження не мають підстав автоматично поширюватися на всіх ветеранів.

Держава не готова до мільйонів ветеранів після війни: що потрібно змінитиМарія Клюс пояснила, чому система підтримки ветеранів не готова до зростання їхньої кількості та які зміни потрібні в законодавстві, фінансуванні й обміні даними.

«Як людина, яка займається підбором персоналу з 1999 року, можу сказати, що в багатьох роботодавців був острах: мовляв, людина з військовим минулим, у неї в один момент буде якийсь шок і всім буде капець. Чи були в нас просвітницькі курси, матеріали, кампанії, які допомогли б людям усвідомити реальну ситуацію? Я не пригадую, щоб це системно робилося. Вже існує стигматизація цієї когорти людей, які віддали здоров'я, щоб захистити нас. Це не лише про банальну вдячність, хоча й вона не завадила б. Це про ставлення держави до людей, які її захищають», – наголосила експертка.

На її думку, інформаційна робота з роботодавцями та суспільством має бути частиною політики повернення ветеранів до цивільного життя. Без цього навіть фінансові стимули для бізнесу можуть виявитися недостатніми.

Ветеранам потрібні кар'єрне консультування та адаптація

Повернення до цивільної роботи не завжди означає, що ветеран зможе продовжити працювати на попередньому місці. Причинами можуть бути стан здоров'я, психологічні труднощі, зміни в компанії, конфлікти з керівництвом або невідповідність зарплати та умов праці очікуванням.

Частина ветеранів не знаходить підтримки у роботодавців чи державних рекрутерів, інші хочуть змінити професію або започаткувати власну справу.

«Згідно зі статистикою, суттєва частина ветеранів не готова повертатися на свої робочі місця. По-перше, вони не можуть цього зробити – фізіологія або психологія не дозволяє. Хтось стикається з роботодавцями, не знаходить спільної мови і починає шукати нову роботу. Це вже не ті кошти, до яких вони звикли, не ті керівники, не ті правила гри. Є варіант, коли люди стикаються з рекрутерами Державної служби зайнятості, але не отримують зворотного зв'язку. А є ті, хто просто хоче створити власну справу для себе і своїх. І це теж має місце», – пояснила Пашкіна.

Скільки грошей держава виділила на підтримку ветеранів війни за роки вторгненняЯк змінювалися бюджетні витрати на Міністерство у справах ветеранів з 2023 по 2026 рік, та заплановані витрати на 2027-й – на інфографіці «Слово і діло».

Вона вважає, що компаніям, особливо великим, варто запроваджувати окремі посади фахівців, які відповідатимуть за взаємодію з ветеранами. Такий працівник міг би допомагати колишнім військовим адаптуватися, знаходити відповідні вакансії, враховувати потреби людей із травмами та координувати підтримку.

«У великих компаніях, я щиро впевнена, має бути ветеран-офіцер – людина, яка має військове минуле і розуміє, як почувається той, хто повернувся, має проблеми зі здоров'ям, стикається зі стигматизацією та певним ставленням роботодавців. Вона допомагатиме своїм колишнім побратимам знайти себе в новому світі», – зазначила експертка.

Також важливими є програми навчання ветеранів на кар'єрних консультантів, профорієнтація, психологічна підтримка та залучення фахівців, які мають досвід роботи з військовими травмами.

Без системної підтримки інтеграція ветеранів буде складною

За словами Пашкіної, прикладом системного підходу до працевлаштування ветеранів може бути «Укрзалізниця», яка повертає колишніх працівників, створює для них спеціальні робочі місця та працює над адаптацією. Подібні практики могли б переймати й інші компанії.

Водночас держава має забезпечити не лише програми для роботодавців, а й доступні механізми професійної адаптації, навчання, медичної допомоги та соціального захисту.

На думку експертки, працевлаштування ветеранів потребує комплексного підходу: фінансових стимулів для бізнесу, адаптації робочих місць, професійної перекваліфікації, кар'єрного супроводу та подолання суспільних стереотипів. Формальні квоти без реальної підтримки можуть не вирішити проблему, а лише створити видимість інтеграції.

«Якщо ми залишимо все так, як є, і кинемо це на плечі ветеранів або зарахуємо їх усіх до людей із психічними проблемами, то це неконструктивна методика і навряд чи чимось хорошим завершиться. Якщо ветеран повертається, а в нього немає системної програми підтримки, яка допомагає, а не заважає без зайвої бюрократії, якщо немає профорієнтації, навчання та інших підтримувальних механізмів – нічого з цього не вийде», – підсумувала експертка.

Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».

Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: