За першу третину листопада 2026 року, за підрахунками Генштабу ЗСУ, російські втрати особового складу щодоби не опускалися нижче двох тисяч осіб. Якщо така тенденція збережеться, листопад поб’є всі рекорди втрат російської армії з моменту початку повномасштабної війни. Чому російська армія втрачає так багато солдатів та до чого це призведе?
За перші 11 днів листопада російська армія на фронті зазнала рекордних втрат. Зокрема, 9 листопада, підбиваючи підсумки попередньої доби, Генштаб ЗСУ повідомив, що ЗС рф втратили в Україні 2980 військовослужбовців. Це найбільший добовий показник за весь період повномасштабної війни. Його можна порівняти з повністю укомплектованим полком. Найменший показник – 2060 осіб – був зафіксований 2 листопада та оприлюднений у зведенні 3 листопада.
Інформацію Генштабу не варто сприймати як точний облік усіх санітарних та безповоротних втрат ворога. Проте навіть за цими показниками за перші 11 днів листопада втрати російської армії жодного разу не опускалися нижче 2 тис. військовослужбовців за добу. Загалом за цей період Сили оборони України завдали російській армії орієнтовно 26 060 втрат особового складу (у середньому 2369 осіб щодня). Якщо така тенденція продовжиться, то за підсумками листопада російська армія втратить в Україні приблизно 71 тисячу військовослужбовців.
Що таке 70–71 тис. військовослужбовців? Це два повнокровні армійські корпуси, чисельність кожного з яких становить близько 35 тис. осіб. Також 70 тис. – це 5–6 повністю укомплектованих дивізій або одна велика загальновійськова армія.
Ціна вторгнення: втрати армії рф зрівнялися з кількістю населення ЄкатеринбургаДимитровград, Сургут, Твер, Калуга, Єкатеринбург. На інфографіці «Слово і діло» – втрати рф у війні у порівнянні з населенням російських міст.
При цьому, за даними ГУР, у червні 2026 року контракти з Міноборони рф підписали 36 тисяч осіб, у липні та серпні – близько 39 тисяч осіб. Тобто прогнозний показник у 70–71 тис. майже вдвічі перевищить місячний набір нових солдатів, хоча це не означає, що чисельність російської армії автоматично скоротиться на відповідну різницю: частина поранених повертається до строю, а поповнення може надходити й з інших джерел. Навіть якщо взяти вже зафіксований рівень втрат армії рф за жовтень 2026 року, який становить 54,4 тис. військовослужбовців, – це все одно більше, ніж росіяни набрали за контрактом у кожному з названих місяців.
Чим пояснюються такі великі втрати? Командування рф не піклується про життя солдатів, а використовує чисельну перевагу піхоти як ресурс для просування. Головною тактикою є інфільтрація малих піхотних груп, які намагаються намацати слабкі місця в обороні української армії.
Водночас масове використання FPV-дронів та безпілотників зі скидами утворило так звану «кіл-зону» глибиною приблизно 10–20 кілометрів, хоча на окремих напрямках вона може бути більшою. Усе, що перебуває в цій «кіл-зоні», опиняється під загрозою виявлення та ураження дронами або артилерією. При цьому солдати противника змушені пересуватися в цій зоні пішки, використовуючи всі можливі засоби маскування.
Виявлення такого «ходока» та зустріч із FPV-дроном здебільшого означають для нього загибель. Але й поранення у «кіл-зоні» теж може означати загибель, тільки відкладену в часі. Російська армія, на відміну від ЗСУ, менш активно використовує наземні роботизовані комплекси для логістики та евакуації поранених. Автівкою через «кіл-зону» не прорватися, а евакуація пораненого «на руках» здебільшого або не відбувається взагалі, або відбувається надто пізно. Через критичну втрату часу солдати з пораненнями середньої тяжкості, яких можна було б урятувати за умови швидкої допомоги, гинуть від крововтрати, інфекцій або переохолодження.
Тому в сучасних умовах для російського солдата поранення майже дорівнює загибелі. Звісно, якщо він якимось дивом самотужки не вибереться до своїх. Але й у цьому випадку на нього теж може очікувати смерть, оскільки позаду російських бойових порядків часто присутні загороджувальні загони. Російське командування суворо карає за відступ без наказу. Солдати часто опиняються в ситуації, коли йти вперед небезпечно, а повертатися назад – смертельно небезпечно через присутність загороджувальних загонів.
Великі втрати російської армії також зумовлені практикою взяття територій «у кредит», коли російські командири звітують нагору про фейкове захоплення населеного пункту чи позиції. Практика «флаговтиків», а також сфабрикованих за допомогою штучного інтелекту роликів, які демонструють присутність російських військ на територіях, що розташовані глибоко в тилу української армії, набула широкого поширення саме у 2026 році. Ба більше, ці кредитні відносини навіть почали формувати переговорну позицію російської федерації, оскільки про неіснуючі успіхи російської армії доповідають такі офіційні особи, як начальник генштабу ЗС рф валерій герасимов або сам володимир путін.
Втрати України та росії у війні: хронологія заяв військового керівництва та медіаЯкі втрати у війні росії проти України публічно називало військове керівництво, Центр стратегічних і міжнародних досліджень у США та опозиційні медіа рф – на інфографіці «Слово і діло».
«На землі» це означає, що російські командири, які прозвітували про «флаговтик», аби їх не спіймали на брехні, змушені наближати реальність до доповідей, кидаючи людей у згубні атаки. Ці атаки часто не мають належної підтримки, оскільки тоді брехня може розкритися. Звісно, росіяни несуть втрати, а потім знекровлюються й відступають під контратаками Сил оборони.
Якщо так триватиме й далі, то російська армія не лише не зможе створювати нові підрозділи, а й почне зменшуватися в чисельності. Зрештою, через нестачу сил їй доведеться відходити з позицій. І якщо втрати будуть постійно перевищувати поповнення, це може відбутися вже у середньостроковій перспективі.
Варто зазначити, що інші країни, навіть зазнавши на порядок менших втрат, уже припинили б війну. Наприклад, США, які протягом восьми років брали участь у В’єтнамській війні, завершили свою безпосередню військову участь у ній, втративши понад 58 тис. військовослужбовців і наразившись через це на значне суспільне невдоволення. Це лише трохи більше, ніж оцінені Генштабом втрати російської армії вбитими й пораненими за жовтень 2026 року (тут варто звернути увагу саме на порядок цифр, а не методику підрахунків), і приблизно у вісім разів менше, ніж найвища з оприлюднених оцінок кількості загиблих російських громадян за весь період повномасштабного вторгнення в Україну.
Оцінки чисельності загиблих російських громадян стали відомі на початку листопада після заяв про злам реєстру Росстату українськими та білоруськими хакерами. За даними журналістів The Guardian, у базі було виявлено 412 576 записів про смерті, безпосередньо пов’язані з війною. Окремо хакерська група Kiberpartizany BY оцінила кількість загиблих у 393 881 особу, тоді як Silent Crow – у 450 100 осіб, враховуючи також додаткові категорії небойових смертей та смерті людей, зареєстрованих у росії, але загиблих на окупованих територіях або в Україні за невстановлених обставин. І хоча ці оцінки відрізняються через різні методики підрахунку та поки не можуть вважатися остаточно підтвердженою статистикою, вони ще раз свідчать про байдужість російського керівництва до життя своїх солдатів.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»