У росії знову стартує традиційний політичний ритуал під назвою «вибори» – настільки передбачуваний, що його результат можна було б оголосити ще до відкриття дільниць. І все ж формальність треба відпрацювати. Головна інтрига майбутніх парламентських «виборів» у росії полягає зовсім не в тому, скільки відсотків отримає «Єдина росія», скільки місць залишать комуністам чи яку частину декоративної опозиції допустять до нової держдуми. В авторитарній і дедалі більш тоталітарній росії вибори давно перестали бути механізмом зміни влади.
Тому значно важливіше інше питання: наскільки сильно голосування 18–20 вересня розв’яже руки кремлю для рішень, які путін поки не хоче ухвалювати до завершення кампанії? Насамперед йдеться про нову мобілізацію, ще більший тиск на суспільство та бізнес, посилення репресій і перекладання дедалі дорожчої війни на плечі самих росіян. Офіційно голосування до держдуми заплановане на три дні – 18, 19 і 20 вересня.
Результат цих «виборів» навряд чи здатен когось здивувати. Пропутінські сили збережуть контроль над парламентом, а «Єдина росія» залишиться його ядром. Саме тому кампанія потрібна кремлю передусім не для визначення політичного курсу, а для демонстрації нібито суспільної легітимності цього курсу. У воєнній росії виборча процедура фактично перетворилася на плебісцит довіри не конкретним депутатам, а самій системі та продовженню війни.
І це особливо важливо з огляду на події, які можуть розгорнутися вже восени.
«Яблуко»: навіть декоративна незгода стала небезпечною
Показовою рисою нинішньої кампанії стало усунення від парламентських «виборів» партії «Яблуко». 10 серпня Верховний суд росії задовольнив позов прокремлівської націоналістичної партії «Родіна» та скасував реєстрацію федерального списку «Яблука». Серед формальних претензій фігурували порушення правил фінансування кампанії та нібито незадекларована підтримка, зокрема із Заходу. Сама партія ці звинувачення відкинула та подала апеляцію.
Мобілізація в росії: дев’ять ознак, які свідчать про підготовку нової хвилі у 2026 році«Слово і діло» показує на інфографіці дев’ять ознак можливого відновлення мобілізації у росії восени 2026 року – від мобілізаційних приписних до агресивної риторики перед виборами до Держдуми.
У звичайній політичній системі зняття партії з виборів могло б пояснюватися боротьбою за мандати. Але у випадку з «Яблуком» це пояснення майже не працює. Партія не мала фракції у чинній держдумі, контролювала лише кілька регіональних мандатів і об’єктивно не могла поставити під загрозу монополію пропутінської більшості. Єдина небезпека для режиму путіна – «Яблуко» виступала проти війни та просувала ідею припинення вогню.
Саме тому історія зі зняттям цієї умовно опозиційної політичної силою значно важливіша за його потенційний результат. кремль прибрав із бюлетеня не реального конкурента путіна, а саму можливість легально проголосувати проти продовження війни.
Таким чином, влада прагне отримати максимально стерильну політичну картинку: після 20 вересня можна буде заявити, що російське суспільство нібито вкотре підтримало чинний курс. Навіть якщо реальні настрої будуть значно складнішими, у бюлетені не повинно залишитися легальної політичної сили, яка могла б ці настрої артикулювати. І саме така конструкція створює зручне підґрунтя для наступного кроку.
Мобілізація після «народного схвалення»
11 серпня Володимир Зеленський заявив із посиланням на дані української розвідки, що кремль може готувати нову мобілізацію одразу після парламентського голосування. За його словами, йдеться про швидке залучення ще кількох сотень тисяч росіян до кінця 2026 року та приблизно такого ж ресурсу наступного року. російська влада таких планів публічно не підтверджує. Один із спікерів путінського режиму дмитро медведєв, навпаки, стверджував, що потреби в новій мобілізації немає, оскільки за перше півріччя 2026 року контракти з армією нібито уклали близько 200 тисяч осіб.
Проте сама логіка дій кремля робить такий сценарій цілком можливим.
Хочеться й колеться: чи оголосить путін мобілізацію в росіїРосійське керівництво в одному кроці від оголошення мобілізації, але поки зволікає з остаточним рішенням.
Після болючого досвіду мобілізації 2022 року влада максимально довго намагалася поповнювати армію без оголошення нового загальнонаціонального призову. Для цього використовуються дедалі більші виплати, контракти, регіональні квоти та рекрутингові кампанії. Навесні поточного року стало відомо, що в окремих регіонах підприємствам фактично встановлювали завдання із залучення працівників до війська, а студентам пропонували значні фінансові стимули для контрактної служби, зокрема у нових підрозділах безпілотних систем.
Але така модель має очевидну межу. Якщо втрати продовжують вимагати більшої кількості людей, добровільний ресурс стає дорожчим, а навантаження на регіональні бюджети – більшим. І тоді вересневі «вибори» можуть виконати функцію політичного шлюзу: спочатку влада отримує потрібний результат і проголошує підтримку суспільства, а вже після цього ухвалює непопулярні рішення.
До того ж нова мобілізація може бути оформлена зовсім не так, як у 2022 році. кремлю необов’язково оголошувати її одним великим указом і створювати черги на кордонах. Значно зручніше поступово розширювати категорії громадян, посилювати відповідальність за ухилення, тиснути через роботодавців, цифрові реєстри та регіональні квоти. Тобто мобілізація може стати не одноразовою кампанією, а постійною системою вилучення людського ресурсу для війни.
Економіка виснаження починає наздоганяти кремль
Але людський ресурс – лише половина проблеми. Друга половина – гроші.
І показова історія сталася буквально напередодні. 16 серпня стало відомо про звільнення головного економіста державної корпорації «ВЕБ.рф» Андрія Клепача, який пропрацював там 12 років, а раніше був заступником міністра економічного розвитку. Незадовго до цього у медіа широко розійшлися фрагменти його травневого виступу, в якому Клепач попереджав, що росія програє технологічну та економічну конкуренцію і не здатна виграти «війну на виснаження». Він також прогнозував наростання соціальних проблем та подальше технологічне відставання. Сам Клепач підтвердив факт звільнення, хоча офіційно не назвав його причину.
На межі неповернення: як війна виснажує російську економіку2026 рік стане для російської економіки точкою зворотного відліку, санкції душать сильніше, нафтові доходи знижуються, дефіцит бюджету зростає, інфляція розганяється, рубль котиться у прірву.
Символізм тут майже ідеальний: замість відповіді на поганий прогноз система позбавляється людини, яка його озвучила.
При цьому навіть офіційні російські показники дедалі важче вписувати в картину «економіки, що успішно адаптувалася до санкцій». Після скорочення ВВП у першому кварталі на 0,2% у річному вимірі у другому кварталі росстат зафіксував відновлення на 1,3%. Однак за підсумками першого півріччя темпи зростання залишаються близькими до нуля, а Банк росії вже знизив свій прогноз зростання ВВП на весь 2026 рік до діапазону лише 0–1%.
Одночасно у липні офіційна інфляція становила 6% при цілі центробанку 4%, а ключова ставка після липневого рішення залишається на рівні 14%. Сам регулятор визнає зниження очікувань підприємств щодо майбутнього попиту та випуску.
Ще красномовніша ситуація з бюджетом. За перше півріччя дефіцит федерального бюджету вже становив 5,73 трлн рублів, або 2,5% ВВП, що у 1,7 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року. Загальні видатки 2026 року можуть більш ніж на трильйон рублів перевищити закладені у бюджеті показники.
Навіть традиційна нафтогазова подушка працює дедалі гірше. За підрахунками Reuters, попри ситуативне зростання надходжень у липні, за січень–липень нафтогазові доходи бюджету залишалися приблизно на 11% нижчими, ніж роком раніше. А за весь 2025 рік вони вже скоротилися на 24% – до найнижчого рівня з 2020-го.
Тобто проблема російської економіки не в тому, що вона ось-ось «обвалиться». Чекати такого сценарію було б помилкою. Ситуація в іншому: продовження війни стає для кремля дедалі дорожчим, а джерела економічного зростання дедалі сильніше залежать від воєнних витрат, бюджетного стимулювання та перерозподілу ресурсів із цивільних секторів. І тут політична та економічна логіка знову сходяться.
Що може початися після 20 вересня
Вересневі «вибори» необхідні путіну не для того, щоб дізнатися думку росіян, а для того, щоб оголосити її від їхнього імені.
ЦВК закликала українців в окупації утриматися від участі у «виборах» до Держдуми рфЦВК закликала громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, не брати участі у російських виборах до Держдуми.
Після формального переобрання лояльної держдуми кремль отримає зручний момент для нового етапу внутрішньої перебудови росії під затяжну війну. Це може означати додаткову мобілізацію, подальше збільшення військових витрат, нові податки та збори, скорочення частини цивільних програм, ще більший контроль над бізнесом і посилення репресивного законодавства.
Причому ці процеси взаємопов’язані. Чим гірше працює економічна модель війни, тим більше ресурсів необхідно примусово перерозподіляти. Чим більше людей потрібно фронту, тим сильнішим має бути контроль над суспільством. А чим більше непопулярних рішень необхідно ухвалювати, тим менше місця режим може залишати навіть для декоративної політичної конкуренції.
Саме тому зняття «Яблука», економічні попередження Клепача і розмови про нову мобілізацію варто розглядати не як три окремі новини, а як елементи одного процесу. путінська росія поступово переходить від моделі, за якої війна мала мінімально торкатися життя більшості населення, до моделі, за якої суспільство дедалі більше буде змушене платити за її продовження – людьми, грошима та залишками власних свобод.
Тож головний результат голосування 18–20 вересня стане зрозумілим не після оголошення відсотків «Єдиної росії». Він проявиться пізніше – у тому, скільки нових людей кремль відправить на війну, скільки додаткових ресурсів забере в економіки і наскільки сильніше затягне політичні гайки після того, як чергові «вибори» формально дадуть йому для цього потрібне виправдання.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»