Президент Володимир Зеленський повідомив журналістам про припинення роботи ретрансляторів у Білорусі. За допомогою цих ретрансляторів росіяни координували пуски «шахедів» по території України. Роль Білорусі в агресії проти України є значно ширшою, ніж надання території для розміщення ретрансляторів. Вона навіть не обмежується подіями лютого 2022 року, коли з території Білорусі росіяни просунулися аж до самого Києва.
Історія з російськими ретрансляторами на території Білорусі почалася у лютому 2026 року. Зокрема, спеціаліст у галузі зв’язку Сергій («Флеш») Бескрестнов тоді повідомив, що росія координує удари «шахедів» по цивільній та залізничній інфраструктурі Житомирщини та західних областей з вишок, які знаходяться у Білорусі. Наприкінці лютого було заявлено, що Україна нейтралізувала цю систему наведення.
«Друга серія» почалася навесні, коли росіяни приховано змонтували нові, більш потужні наземні станції-ретранслятори на вишках зв’язку у Гомельській та Брестській областях. Загалом було відомо про чотири такі об’єкти.
Участь режиму Лукашенка у війні росії проти України: хронологіяУ перші місяці війни Білорусь стала плацдармом російського наступу, а у 2023–2024 роках – важливим тилом армії рф. Останні ж два роки Мінськ став частиною ядерного шантажу рф. Хронологія залучення Білорусі у повномасштабне вторгнення рф – на інфографіці.
Ці ретранслятори дозволяли коригувати удари «шахедів» по території України на глибину до 150 км. Це загрожувало цивільній та логістичній інфраструктурі у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській та Чернігівській областях. Зокрема, під ударами могли опинитися траса Київ – Чоп або так звана «Варшавська траса», яка проходить паралельно північному кордону України.
19 червня Президент України Володимир Зеленський публічно висунув лідеру Білорусі Олександру Лукашенку прямий ультиматум: або Білорусь сама прибере ці ретранслятори, або Україна зробить це самостійно.
У цьому можна було прочитати натяк на прямі удари по території Білорусі. Ще раніше ЗСУ визначили на території Білорусі 500 об’єктів, які могли б стати цілями для таких ударів у разі прямого залучення військ Лукашенка до війни.
Серед них – Мозирський та Новополоцький нафтопереробні заводи, які є ключовими наповнювачами бюджету режиму Лукашенка. Особливо актуальною продукція цих НПЗ є зараз, коли росія через українські удари має дефіцит пального та намагається компенсувати його за допомогою імпорту з Білорусі.
Лукашенко ще 15 червня в інтерв’ю виданню Al Arabiya публічно вибачався перед Володимиром Зеленським, а в історії з ретрансляторами, очевидно, здався, розуміючи серйозні економічні та військові ризики. Ретранслятори припинили свою роботу.
Це свідчить про неготовність армії Білорусі до реальних бойових дій, а також про нездатність ефективно захистити важливі об’єкти на своїй території. Крім цього, поступливість Лукашенка означає, що він так і не отримав жодних гарантій від свого сюзерена – володимира путіна – щодо військової підтримки у разі рішучих дій з боку України.
Проте, на жаль, залученість Білорусі у війну проти України на боці росії є дуже високою. І вона не обмежується розміщенням ретрансляторів чи навіть наданням російським військам території для вторгнення в Україну у 2022 році.
Попри те, що білоруська армія безпосередньо не бере участі у бойових діях, на сьогодні Білорусь виконує роль виробничого та логістичного тилу для потреб оборонно-промислового комплексу рф. Білорусь передавала росії бойову техніку та боєприпаси, а також надала відповідну інфраструктуру й інтегрувала свої заводи у виробничі ланцюжки ОПК росії.
У Білорусі розпочалися мобілізаційні навчання: що відомоУ Міноборони Білорусі заявили про початок мобілізаційних навчань у Гродненській області. У межах заходів військкомати уточнюють дані близько двох тисяч військовозобов’язаних.
Зокрема, підприємства ОПК Білорусі переведені на цілодобовий режим роботи. На них ремонтується російська військова техніка, а також виготовляються компоненти ракет і різного озброєння для ЗС рф. Зокрема, білоруський завод з виробництва мікроелектроніки «Інтеграл» постачає компоненти для балістичних ракет середньої дальності типу «Орєшнік». Крім того, Мінський завод колісних тягачів виробляє спеціалізовану автомобільну техніку, яка є платформою для російських ЗРК С-400 або ОТРК «Іскандер», з яких запускаються балістичні ракети по території України.
Крім того, Білорусь допомагає росії обходити міжнародні санкції. Користуючись широкими зв’язками та співробітництвом із Китаєм, режим Лукашенка закуповує в КНР сировину та певну номенклатуру виробів подвійного призначення, яка потім використовується у спільному технологічному циклі з рф. Зокрема, йдеться про устаткування, яке може використовуватися як у цивільному секторі, так і для виробництва боєприпасів та стрілецької зброї.
Згадаймо ще російських найманців ПВК «Вагнер», до чиїх послуг Лукашенко вдавався для тренування своїх військ, а також факт розміщення на території Білорусі російської ядерної зброї. Масштаби залучення режиму Лукашенка до війни проти України є вельми широкими. Але путіну хочеться більшого – безпосередньої участі армії Білорусі у війні. Поки що Лукашенко розуміє ризики й останню червону лінію не перетинає.
Денис Попович, військовий оглядач спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»