Нещодавно Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у своєму Telegram повідомив про активізацію наступальних дій противника. Росіяни намагаються наступати практично по всій лінії бойового зіткнення завдовжки 1200 км. Які напрямки будуть найбільш небезпечними найближчим часом?
На початку поточного тижня медійна увага була прикута до подій на Сумщині. Повідомлялося про спроби просування ворога у прикордонні з метою створення так званої «буферної зони». Проте основні події розгортатимуться не там. Зокрема, в останні кілька тижнів ворог суттєво активізувався поблизу Костянтинівки. Атаки на це місто здійснюються з кількох напрямків — з півночі, півдня, сходу, а також із південного сходу.
Оточення чи «буферна зона»: що замислили росіяни на СумщиніРосійська армія намагається створити зону окупації уздовж кордону, зокрема на території Сумської області.
З півночі та сходу ворог намагається просуватися з боку Часового Яру, за який уже два роки тривають бої, а також зі Ступочок. З південного та південно-східного напрямків росіяни намагаються прориватися з боку Берестка, Плещіївки та Олександро-Шультиного. Захоплення Костянтинівки відкриває росіянам дорогу до Краматорська та Слов’янська з півдня. Окупація Слов’янсько-Краматорської агломерації є стратегічним завданням російського командування, оскільки означатиме захоплення більшої частини Донецької області разом із її укріпленими районами. Саме цю мету і переслідують у Кремлі, намагаючись використовувати як військові, так і дипломатичні методи, створюючи тиск на Україну через адміністрацію президента США Дональда Трампа.
Поки що максимум, якого вдалося досягти противнику біля Костянтинівки, — це поява на південно-східних околицях міста у відносно невеликій кількості. Із цими штурмовими групами успішно борються, проте для Костянтинівки існує ще одна небезпека. Це активне використання росіянами керованих авіаційних бомб, які практично зрівнюють місто із землею, а також БПЛА на оптоволоконному керуванні з дальністю дії до 50 км. Останнє суттєво «ріже» українську логістику, заважаючи забезпечувати війська всім необхідним для ведення бойових дій.
У місті практично не залишилося жодної вцілілої будівлі. Але, попри смертельну небезпеку, у Костянтинівці ще перебувають близько 2,5 тисячі цивільних мешканців. Безпечно евакуювати їх вкрай складно, оскільки ворог контролює логістику. Українські військові намагаються забезпечувати цих людей гуманітарною підтримкою.
Ситуація біля Костянтинівки тісно пов’язана з подіями на Покровсько-Мирноградському напрямку. Українські війська ще утримують певні позиції на північних околицях Мирнограда, але росіяни поступово затискають наші підрозділи, намагаючись захопити Родинське (з північного сходу), а також Гришине (з північного заходу).
Як змінювалася площа окупованих територій України під час російського вторгненняЯк змінювалася площа окупованих територій України під час російського вторгнення від початку анексії Криму і частини Донбасу по 2026 рік – на інфографіці «Слово і діло».
Гришине ворог атакує дуже активно — силами одразу кількох бригад. Населений пункт сильно зруйнований. Якщо північну його частину контролюють українські сили, то центральна є так званою «сірою зоною», де присутні українські та російські інфільтраційні групи, які утримують позиції, перебуваючи в укриттях. Сталої лінії фронту тут немає.
Якщо ворогу вдасться досягти успіху в цьому районі, змусивши наші війська відступити, — він може створити єдиний фронт наступу на Костянтинівку, що створить ще більшу небезпеку для цього міста.
21 квітня начальник генштабу ЗС рф Валерій Герасимов заявив про «ліквідацію» угруповання українських військ у районі Куп’янська-Вузлового. Цікаво, що про захоплення Куп’янська-Вузлового Герасимов заявляв ще наприкінці січня, а про захоплення Куп’янська путіну доповіли ще наприкінці листопада минулого року. Причому до Куп’янська-Вузлового російські війська навіть не дійшли, а в самому Куп’янську перебували в оточенні.
Наразі росіяни не контролюють жоден із цих населених пунктів, хоча й намагаються прорватися до Куп’янська. Для них тут склалася парадоксальна ситуація. На російських військових мапах цей район давно вже «червоний» і нібито перебуває під повним контролем російської армії. Інформація про це давно пролунала на найвищому рівні. Але через брехливі доповіді та практику взяття територій «у кредит» тепер росіянам доводиться цей «кредит» повертати, намагаючись привести сувору реальність у відповідність із бравурними звітами.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»