У четвер, 5 лютого, припиняє дію договір СНО-III, який обмежував кількість ядерних боєголовок США та росії. Після цього між двома країнами не залишиться жодних обов’язкових механізмів контролю над стратегічними ядерними озброєннями. Це, щонайменше, означає повернення до ери ядерного шантажу та гонки озброєнь як з боку США, так і з боку рф.
Договір між рф та США щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь, СНО-III, передбачав скорочення для кожної із сторін розгорнутих ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів та важких бомбардувальників до 700 одиниць.
Договір був підписаний президентами рф дмитром медведєвим та США Бараком Обамою 8 квітня 2010 року у Празі та набув чинності 5 лютого 2011 року. Він був розрахований на 10 років із можливістю пролонгації за взаємною домовленістю сторін ще на 5 років.
«Орєшнік» на стіл: що росія намагається довести Україні та ЗаходуРосія запустила «Орєшнік» по Україні з метою шантажа Заходу та досягнення миру на власних умовах.
3 лютого 2021 року договір був пролонгований. Серед іншого, він передбачав взаємні інспекції на військові ядерні об'єкти сторін для контролю над ядерними озброєннями. Після початку великого вторгнення в Україну на росію були накладені міжнародні санкції. Це дало привід росії відмовити США в інспекції своїх ядерних об'єктів, заявивши, що через обмеження російські інспектори не змогли отримати транзитні візи для візитів у США.
31 січня 2023 року Держдепартамент США звинуватив росію в порушенні вимог СНО-III. 21 лютого 2023 року путін у посланні до федеральних зборів заявив про зупинення участі росії у договорі, а 28 лютого 2023 року підписав відповідний федеральний закон.
Поки що немає жодних ознак, що сторони готові реанімувати договір, тому на 99,9% вже 5 лютого СНО-III, як засіб контролю над ядерними озброєннями, відійде у минуле. Впевненості у цьому додає ще й той факт, що США розглядають своїм суперником ще й Китай, який, за прогнозами Пентагону, матиме до 2035 року до 1500 боєголовок. Тож США повинні мати достатньо засобів, аби протистояти і росії, і Китаю.
Найпростіший шлях для нарощування ядерних арсеналів — це переобладнання носіїв ядерної зброї — балістичних ракет від моноблочних систем, як цього вимагають ще чинні обмеження, до систем, які у визначеній точці польоту розділяються на кілька бойових блоків.
Зокрема, основна американська міжконтинентальна балістична ракета шахтного базування Minuteman III наразі несе одну боєголовку W78 або W87 потужністю від 300 до 350 кілотонн. У зв'язку з можливим припиненням дії СНО-III вже ведуться дискусії про спорядження цієї ракети трьома боєголовками індивідуального наведення (технологія MIRV), котрі можуть вражати три окремі цілі.
США прагнуть повернути рф до виконання договору про ядерну зброю – ДерждепУ США продовжать оцінювати наступні кроки росії щодо невиконання договору та розглядатимуть додаткові контрзаходи.
Як це може виглядати у випадку з російськими ракетами, українці, на жаль, могли пересвідчитися під час ударів «Орєшніком» по Дніпру у 2024 році та Львову у 2026 році. Ця ракета несе до 36 бойових блоків у неядерному виконанні. У ядерному кількість цих бойових частин, очевидно, буде зменшена до шести, але й руйнівна сила буде зовсім іншою.
Припинення дії СНО-III означає повернення до епохи гонки ядерних озброєнь та ядерного шантажу другої половини ХХ сторіччя. Російський диктатор володимир путін дуже любить брязкати ядерною зброєю, а чинний президент США Дональд Трамп охоче приймає цю гру. На цьому тлі й інші держави захочуть наростити свої ядерні арсенали, що зовсім не зробить світ більш безпечним.
І тут потрібно зрозуміти, що в епоху першої гонки озброєнь, яка закінчилася після розпаду СРСР, головне призначення ядерного арсеналу полягало саме у взаємному стримуванні від його використання. Всі бачили жахливі наслідки атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі у 1945 році й розуміли, що обмін ядерними ударами призведе до взаємного знищення та загибелі людства.
З одного боку, ядерні арсенали нарощувались, щоб гарантувати знищення ворожого потенціалу єдиним ударом. З іншого боку, невпевненість у тому, що таке знищення можливе, та ймовірність нищівного удару у відповідь слугували найкращим запобіжником від обміну ударами та неминучої ядерної катастрофи.
Проте час минув, і покоління політиків змінилося. Пам'ять про наслідки воєн минулого сторіччя притупилася. Немає жодної впевненості у тому, що комусь не захочеться «спробувати».
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло».
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»