Саме до тридцятиріччя Незалежності Державна служба статистики України викотила велике дослідження стану наших з вами домогосподарств. Там багато всяких цифр, але головне, що з них випливає – ось новина! – що українці бідні люди.
Власне, це не висновок на основі деяких об'єктивних показників, а так себе характеризують самі опитані громадяни. Якщо людина називає себе бідною, мабуть, це так і є. 67% українських домогосподарств, за даними Держстату, віднесли себе саме до бідних. До небідних, але тих, які не дотягують до рівня середнього класу, – 32%. Лише один відсоток готовий вважати себе середнім класом. Багатих не виявили. Тобто вони є, звичайно, просто за паркан до себе, як водиться, не пустили.
Можна було б подумати, що наші співвітчизники звично прибіднюються, але ні. 36,6% домогосподарств відмовляють собі в найнеобхіднішому, крім харчів. 3,2% зізналися, що і на їжу не вистачає. 48,4% начебто можуть собі дозволити і продукти, і необхідні товари і послуги, але відкладати заощадження не виходить. Виходить тільки у 11,8%.
Ці дані приблизно збігаються з результатами опитування, проведеного в лютому Інститутом соціальної та політичної психології НАПН спільно з Асоціацією політичних психологів України. На питання «Чи вистачає грошей вашій родині?» 12% українців відповіли, що зовсім не вистачає, 24,4% – ледве-ледве вистачає, 39% – тільки на найнеобхідніше. В основному вистачає – 21%. 3% – вистачає майже на всі, 0,8% – вистачає повністю.
Як за два роки змінилося фінансове становище українцівБільше половини українців відчули погіршення свого матеріального становища за два роки. Детальніше – на інфографіці.
Дані опитування КМІС, проведеного наприкінці липня, свідчать про те ж: 14,1% респондентів не вистачає на їжу, 43% вистачає тільки на їжу, 32,8% – на повсякденні потреби туди-сюди, а ось покупка великої речі вже проблема. До людей з високим достатком віднесли себе 7,7% опитаних.
З якого боку не глянь і яким способом не міряй, наші люди в більшості дійсно живуть бідно. Було б дивно, якби було інакше в країні, яка незмінно входить до трійки найбідніших в Європі вже не за суб'єктивними відчуттями і особистим досвідом громадян, а за узагальнювальними економічними показниками на зразок ВВП на душу населення. Коли на тлі цього незаперечного факту лунають гучні запевнення, що Україна дозріла для входження в Європейський Союз, а той злочинно зволікає, стає трохи незручно, як буває в гостях, коли треба зняти взуття, знаючи, що на шкарпетках дірки.
Бідність не просто порок, всупереч відомому вислову, це дуже соромітний порок, коли мова йде не про відповідальність окремої людини, що опинилася, часто не по своїй волі, в складній життєвій ситуації, а про велику, нескінченно обдаровану природою країну, яка довгі роки валяє дурня. Україні неможливо бути бідною, але вона примудряється.
Кожне наступне начальство в тій чи іншій формі проголошує кінець епохи бідності, і не обманює ж, просто мова про певне коло людей, а воно незмінно вузьке. Все більше здається, що ця уперта масова бідність українців проходить по категорії сутнісних характеристик і буквально захищається державою як національне надбання. Не дай бог життя налагодиться – втратимо себе і країну.
Існує безліч досліджень, які показують, що бідні громадяни – так собі громадяни, тому що за турботами про їжу і елементарне виживання їм не до високих громадянських запитів. І в цьому сенсі так, залишати людей за порогом добробуту цілком вигідна стратегія для тих, хто перебуває при владі: менше питань. І знаєте, судячи з результату до тридцятого року незалежного існування України, ця стратегія довела свою успішність. Всупереч всім революціям. Міф про якусь особливу волелюбність українців лестить нам і трохи підсолоджує ту гірку обставину, що життя наше за сучасними стандартами жалюгідне й убоге. І змінити його нам досі бракує сили.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»