Умити руки: чи зможе Україна переписати Мінські угоди

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

На позачерговому засіданні гуманітарної підгрупи в Тристоронній контактній групі вдалося узгодити технічні деталі розблокування роботи КПВВ «Золоте» і «Щастя». Нещодавно Україна запропонувала новий план дій із врегулювання конфлікту на Донбасі, а голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук навіть заявив про можливість провести місцеві вибори в ОРДЛО 31 березня 2021 року. Чи стали ми ближче до миру?

Позачергове засідання гуманітарної підгрупи в ТКГ, на якому вдалося узгодити технічні деталі розблокування роботи КПВВ «Золоте» і «Щастя», відбулося 19 листопада з ініціативи української сторони. При цьому делегація нашої країни разом із представниками ОБСЄ, МЗС Франції та ФРН запропонувала росіянам провести засідання політичної підгрупи і підгрупи з безпеки. Однак російська сторона відмовилася. Відмова, очевидно, пояснюється тим, що росіяни не бажають обговорювати новий план України щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.

П'ять пунктів цього плану українська делегація у ТКГ представила на початку листопада. Вони передбачають виведення іноземних військ, незаконних збройних формувань і найманців з території України на початку 2021 року; скасування владою Російської Федерації низки рішень і документів, які є прямим втручанням у життя ОРДЛО, наприклад, про спрощений порядок надання жителям цих територій російського громадянства; відновлення контролю над відповідною ділянкою українсько-російського державного кордону за допомогою СММ ОБСЄ; збільшення чисельності місії СММ ОБСЄ в чотири рази (на 1500 осіб), а також підготовку і проведення на території ОРДЛО виборів (за допомогою ОБСЄ).

Пояснюючи актуальність нових українських ініціатив, голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук заявив, що Мінські угоди («Мінськ-2»), які досі були головною «дорожньою картою» мирного процесу на Донбасі, застаріли і повинні бути модернізовані. На думку Кравчука, якщо вдасться втілити в життя український план, то вже 31 березня 2021 року на території ОРДЛО можна буде провести місцеві вибори за українським законодавством. Проведення виборів, в принципі, й є сигналом до завершення політичного врегулювання донбаського конфлікту. Свої ініціативи українська сторона направила партнерам у ТКГ, включно з представниками РФ.

Леонід Кравчук, перший президент Незалежної України, досвідчений політик. Його натиск викликає повагу. Однак є великі сумніви, що українські ініціативи будуть прийняті російською стороною, яка повністю контролює ситуацію в «ДНР» і «ЛНР».

Запропонований план відповідає інтересам України, оскільки пропонує виведення іноземних військ і незаконних збройних формувань і взяття кордону під контроль до проведення місцевих виборів. Це допомогло б провести голосування під контролем української влади. Але ця послідовність не відповідає Мінським угодами, де передача кордону під контроль, а також виведення іноземних збройних формувань і найманців повинні відбутися після всеосяжного політичного врегулювання, що включає проведення місцевих виборів. При цьому Мінські угоди є міжнародним документом, підкріпленим спеціальною резолюцією ООН.

Таким чином, якщо ми хочемо модернізувати Мінськ-2, згідно з новими українськими ініціативами, його потрібно переписати, надати йому статус міжнародного документа, а також змусити Росію взяти в ньому участь. Тим часом, позицію Кремля переказувати зайве – Москву цілком влаштовує «Мінськ-2» у чинній редакції.

Більш того, у Путіна навідріз відмовляються проводити нові перемовини в рамках «нормандської четвірки», поки не будуть виконані головні пункти меморандуму Н4, ухвалені під час паризької зустрічі 9 грудня 2019 року. А там йдеться про прихильність Мінським угодами і вплетену в українське законодавство «формулу Штайнмаєра». А вона передбачає поетапну реалізацію Мінських угод, але жодним чином їм не суперечить. На виході України чекає конституційна реформа, особливий статус окупованих районів Донбасу, а також легітимізація вчорашніх бойовиків, які будуть захищати російські інтереси в українському політичному полі.

Тому складно розраховувати на те, що в нинішній реальності Росія підтримає ідею модернізації «Мінська-2». Звичайно, якщо не з'явиться якийсь потужний чинник, здатний змусити Москву змінити свою думку. Але поки його немає, то наполегливі спроби переписати Мінськ-2 небезпечні для самої України: міжнародні партнери можуть «умити руки» і взагалі позбавити нас всілякої підтримки в протистоянні з Кремлем.

Якщо уявити собі дорогу, що веде до розв'язання конфлікту на Донбасі, то Україна рухається поперек цієї дороги. Шлях вперед прокладений Москвою і зійти з нього поки немає жодної можливості. Пояснюється це тим, що президент Володимир Зеленський, який вирішив домогтися миру на Донбасі, не мав власних планів, як це зробити. Точніше план був, але, швидше за все, він не йшов далі відвертої бесіди з Володимиром Путіним, під час якої Зеленський хотів знайти компромісне рішення.

Заради того, щоб ця розмова відбулася, на карту було поставлене все, включаючи згоду з Мінськом-2 і незручною для України «формулою Штайнмаєра». Але компромісу не було досягнуто, а обіцянка добути мир лишилася. І нинішні ініціативи в рамках ТКГ – це лише спроба показати, що президент України, попри незговірливість Москви, не здається і далі гне свою лінію.

Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал