«Вікно Овертона»: чому в «Слузі народу» заговорили про скорочення армії

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

Глава парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія допустив скорочення чисельності Збройних сил. На думку пана Арахамії, це дозволило б зменшити бюджет проїдання, а вивільнені кошти направити на модернізацію армії. Риторика Арахамії змушує згадати про сумну історію розвитку ЗСУ в довоєнні роки, яка призвела до повного занепаду української армії та її неготовності відбити російську агресію.

Резонансну заяву щодо можливого сценарію розвитку ЗСУ Давид Арахамія зробив в ефірі одного з телеканалів. Провідні телешоу торкнулися питання про гіпотетичне зменшення чисельності української армії, щоб зекономлені гроші витратити на переозброєння. Приєднався до дискусії Арахамія, погодився з тим, що потрібно хоча б «почати розмову» і провести розрахунки можливого скорочення чисельності ЗСУ або збільшення військового бюджету.

«Але ми розуміємо, що бюджет – це цифра, якої завжди не вистачає. Стаття для оборони захищена, але коштів, щоб переозброювати армію, придбати нові речі, нове озброєння, нові технології, займатися навчанням, завжди недостатньо. Тому, якщо ми будемо зменшувати бюджет проїдання і трохи збільшувати бюджет на розвиток і інновації, то здатність нашої армії буде рости. А це нам треба для того, щоб стримувати військову агресію Російської Федерації», – сказав Арахамія.

Тут потрібно зробити важливий відступ. Ідея економити бюджет за рахунок скорочення чисельності Збройних сил – не нова. Саме в цьому і полягала вся концепція реформування і розвитку ЗСУ, яка втілювалася в життя після здобуття Україною незалежності, коли нам дістався радянський військовий контингент чисельністю в 980 тисяч осіб; і закінчуючи 2014 роком, коли ця кількість зменшилася до 168 тисяч військових і цивільних службовців. Передбачалося, що вивільнені бюджети будуть спрямовані на модернізацію і створення професійної, повністю контрактної армії. Це повинно було зробити ЗСУ нечисельною, але добре оснащеною, здатною виконувати завдання на локальній ділянці бойових дій структурою.

В основі цієї концепції було закладено твердження, що, принаймні, в середньостроковій перспективі Україні не загрожує військовий конфлікт ані з країнами НАТО, ані з Росією, оскільки практично з усіма сусідами у Києва існували партнерські відносини.

Втім, скорочення чисельності ЗСУ не приводило ні до економії, ні до модернізації. Військове майно активно розпродавалося, а військовий бюджет хоча і зростав, але не так швидко, як слід було б. Тому протягом 23 років незалежності українська армія страждала від хронічного недофінансування, що призвело до її занепаду і неготовності навіть до локальних бойових дій. А російська агресія 2014 року зробила неспроможним і тезу про те, що будь-яка війна Україні не загрожує.

Тому в 2014 році почався процес дооснащення та збільшення чисельності ЗСУ, що цілком природно для воюючої держави. Поступово чисельність української армії була доведена до 250 тисяч осіб. Насправді і ця цифра не взята зі стелі. За часів президентства Віктора Ющенка існували теоретичні обґрунтування про те, що Україна, не залучена в будь-які системи колективної безпеки, повинна мати армію, приблизно рівну 300 тис. осіб.

Арахамія, як член комітету Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, а в 2014 році – активний волонтер, який допомагав Збройним силам, не міг не знати про цю історію. Тоді навіщо ж він робить заяви, які повертають нас до довоєнних років тотального розпродажу і розвалу збройних сил?

Насправді Арахамія не сказав нічого такого, що найближчим часом могло б привести до відкату назад. У будь-якому разі рішення про стратегію розвитку ЗСУ точно перебувають поза його компетенцією. Але заява нардепа цілком входить у концепцію «вікна Овертона», коли абсолютно неприпустиме твердження поступово переходить в розряд прийнятних і розумних, а потім перетворюється в чинну норму.

На тлі зростаючої економічної кризи, в проєкті держбюджету на 2021 рік уперше за весь час існування незалежної України не передбачено збільшення фінансування Збройних сил. І хоча кінцева редакція Держбюджету може бути іншою – це вже тривожний сигнал, який свідчить про те, що здатність держави вести війну і утримувати численну армію підходить до межі. А значить хтось повинен відкрити «вікно Овертона» і почати обговорення неприпустимого...

Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал