«Глибоке розморожування»: що означає для України відставка Суркова

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

У Росії готується зміна «куратора» з української проблематики. Замість Владислава Суркова їм може стати новий заступник глави адміністрації президента РФ Дмитро Козак. Відставка Суркова пояснюється ймовірною «зміною курсу на українському напрямі». Як розвиватиметься ситуація далі?

Про те, що помічник президента РФ Володимира Путіна Владислав Сурков залишив державну службу, стало відомо 25 січня. Тоді про це повідомив близький до Кремля директор Центру політичної кон'юнктури Олексій Чеснаков. Те, що Сурков пішов, Чеснаков пояснив «зміною курсу на українському напрямі».

Пан Сурков вважався кремлівським «куратором» українського напрямку – питань, пов'язаних з врегулюванням військового конфлікту на Донбасі. Коли він пішов, український напрямок нібито повинен взяти на себе колишній віцепрем'єр нового уряду РФ, а тепер заступник голови адміністрації президента РФ – Дмитро Козак. Новий можливий «куратор» народився в Кіровоградській області і, за чутками, навіть володіє українською мовою.

Утім, майже за тиждень після цього повідомлення офіційна інформація з приводу відставки Суркова так і не з’явилася. Більш того, у телеграм-каналах з'явилася інформація про те, що Сурков продовжує торгуватися щодо своєї подальшої долі і, можливо, навіть буде продовжувати впливати на відносини з Україною.

Відставка Суркова: як зміниться тактика РФ щодо УкраїниПомічник президента Росії Володимира Путіна Владислав Сурков, який курирував український напрямок протягом останніх шести з половиною років, йде у відставку.

Проте, якщо відомості про відхід Владислава Суркова справдяться, то можливі різні варіанти подальшого розвитку подій. Треба розуміти, що умовно колишній помічник президента РФ був прихильником «глибокої заморозки» донбаського конфлікту для того, щоб відвернути увагу світової спільноти від цієї проблеми і поступово домогтися зняття санкцій з РФ. У свою чергу, Дмитро Козак зумів забезпечити прихід до влади в Молдові проросійських сил і домігся мирного «перезавантаження» відносин між Молдовою і РФ.

Тому «зміна курсу на українському напрямі» може означати відмову від сурковської «глибокої заморозки» і спробу Кремля перенести до України так званий «молдавський кейс». Тим більше, що саме до цього схиляє миролюбна політика президента Володимира Зеленського, який бажає за будь-яких умов завершити війну на Донбасі. Чого ж чекати далі?

Потрібно розуміти, що всі варіанти вирішення конфлікту на Донбасі зараз впираються в необхідність виконання Мінських угод. Ці домовленості не влаштовують Україну, оскільки вони припускають фактичну федералізацію України через внесення змін до Конституції, що стосуються надання ОРДЛО особливого статусу. При цьому колишні ватажки бойовиків можуть бути амністовані і легітимізовані шляхом проведення місцевих виборів на Донбасі.

Реалізація Мінських угод у нинішній редакції небезпечна для нинішньої влади, тому що може призвести до протестів усередині країни. З іншого боку, якщо Володимир Зеленський буде затримувати виконання «Мінська-2», це може серйозно вдарити по його політичному рейтингу, оскільки швидке завершення війни було однією з найважливіших передвиборчих обіцянок нинішнього президента.

Неухильне виконання «Мінська-2», наймовірніше, зажене ситуацію в глухий кут і більше відповідає тактиці «заморозки» конфлікту. Тому єдиним варіантом, який допоміг би зрушити з мертвої точки, є модернізація Мінських угод.

Головною претензією України є послідовність виконання деяких пунктів «Мінська-2». Вони припускають, що відновлення українськими властями повного контролю над державним кордоном має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання, яке якраз і передбачає небажану для Києва конституційну реформу.

Тому учасники переговорів можуть спробувати змінити черговість виконання Мінських угод, за яких місцеві вибори можуть відбутися після перекриття кордону. Однак усе має свою ціну. І тут якраз може включитися «молдавський кейс» – Україні можуть виставити політичні умови, наприклад, обмежать рух нашої країни в НАТО або змусять Київ «забути» про анексію Криму.

У будь-якому разі потрібно розуміти, що Дмитро Козак, навіть враховучи, що він є уродженцем України, все одно відстоюватиме інтереси Російської Федерації. Тому причин для радості від ймовірної рокіровки на «українському напрямку» не дуже багато.

Денис Попович, спеціально для «Слово і Діло»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал