На п'ятій швидкості без фар. Колонка Леоніда Швеця

Читать на русском
Леонід Швецьполітичний оглядач

Учора, за словами Володимира Зеленського, завершилася «тиха прогулянка в сутінках, з вимкненими фарами і на першій швидкості» і почалися перегони на п'ятій швидкості. Любителі статистики нарахували понад 170 голосувань нового парламенту, де бенкетують «слуги», в середньому по 13 голосувань на годину. Коли депутати гальмували, носій переможного бренду їх особисто підганяв. Енергетичний тонус президента взагалі був помітно вище, ніж у депутатського корпусу і свіжообраного парламентського керівництва.

Як наслідок, що хотіли, те й ухвалили. Здавалося, тотальний тріумф, але збереження на посаді Арсена Авакова дуже зіпсувало враження беззастережної перемоги Зеленського. Аваков в уряді означає, що президенту дано далеко не все. На всяк випадок у глави МВС віднімають Національну гвардію і передають її в підпорядкування главі держави, як свідчить зареєстрований законопроект, але суті справи це не змінює: без Арсена Борисовича Володимир Олександрович поки ніяк. Виходить, обіграти Порошенка було простіше, Аваков поки не по зубах. Нібито тимчасово, до грудня, під особисту відповідальність, але іншої відповідальності у нинішньої влади і немає, вона вся — в Зеленського, спитати з якого, якщо раптом що, нікому. Де грудень, там і лютий із травнем, Аваков вміє переконувати в своїй незамінності.

Зеленський просить Раду перепідпорядкувати йому НацгвардіюПрезидент України Володимир Зеленський просить Верховну раду нового скликання вивести Національну гвардію з системи Міністерства внутрішніх справ і перепідпорядкувати її президенту.

Характерно, що призначення генпрокурором Руслана Рябошапки було вже за лічені години розмазано його ідіотським репостом повідомлення про нібито завершення обміну наших людей, які перебувають у російському полоні. Грізна позиція борця за правду миттєво знівельована абсолютно безвідповідальним вчинком, який спантеличив пресу, у тому числі зарубіжну, але, головне, родичів і близьких. Тих, хто потрапив на гачок, легко зрозуміти: генпрокурор свистіти не стане, Баканов на відстані дзвінка. Ось тобі й маєш, Рябошапка криво свиснув.

У більярдистів є такий термін — «киксанути», коли кий не влучає в кулю належним чином. Музиканти так кажуть у разі чиєїсь гри повз нот. Нова влада киксує регулярно, очі та слух прискіпливої публіки страждають. Справляє враження, що це фірмовий стиль команди Зеленського. Вони іноді хитрують, ніби так і хотіли: жарт, ги-ги, художній кикс, тут майстер Андрій Богдан. Іноді намагаються з розумним виглядом обгрунтувати, як у випадку з Аваковим. А, буває, і пояснювати нічого не треба, як із ганебним киксом: «Здрастуйте, я ваш новий генпрокурор».

Якщо пригадати, то і під час президентської кампанії такого вистачало, взяти хоча би ідею з аналізами, з якої потім самі не знали, як виплутатися. Проблема, однак, у тому, що ця гра, подекуди неакуратна аж до неохайності, все одно приносить успіх. Відсутність негативного зворотного зв'язку такої сили, не у вигляді бурчання порохоботів, а щоб не залишалося сумнівів у справжній якості власних дій, дезорієнтує перманентних тріумфаторів, їм починає здаватися, що хай буде так, або, гірше, що саме так і треба: кикс — не баг, а фішка. Але коли ти розвиваєш п'яту швидкість, забуваючи увімкнути фари, зайва самовпевненість може нашкодити. Цього слід боятися першочергово, а не анекдотичного перевороту у виконанні Порошенка, який сам теж потроху перетворюється в анекдот.

Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...