Європейська ПРО в Україні: плюси й мінуси для нашої країни

Читать на русском
Україні потрібно приготуватися до нового витка ескалації з Росією та участі у всесвітній гонці озброєнь.

Кілька днів тому під час Мюнхенської конференції кандидат на пост глави Єврокомісії Манфред Вебер запропонував включити Україну до системи європейської протиракетної оборони (ПРО). 12 років тому Україна вже опинилася учасником процесів, пов'язаних із розміщенням об'єктів американської системи ПРО в Європі. Події середини «нульових» дозволяють припустити, з якими загрозами зіткнеться наша країна, якщо пропозиція пана Вебера стане реальністю.

Сенсаційна заява Манфреда Вебера про те, що Євросоюз може побудувати систему протиракетної оборони разом із Україною, прозвучала 16 лютого в ході панельної дискусії з президентом України Петром Порошенком у рамках Мюнхенської конференції з безпеки. Необхідність створення нової системи ПРО німецький політик пояснив завершенням дії Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності між Росією і США (ДРСМД). Внаслідок цього, Європа постала перед новими викликами. Їм можна протистояти, якщо «спільно побудувати протиракетну систему», за участю Німеччини, Франції, Польщі, Литви та України. «Йдеться про систему захисту», – пояснив Вебер свою ініціативу.

На думку німецького політика, це дозволить об'єднати Європу і допоможе переконати громадян Польщі та України, що європейське співтовариство здатне надати їм захист. «Україна буде щаслива стати частиною будь-якої ініціативи в сфері безпеки», – заявив у відповідь Петро Порошенко.

Пропозиція Манфреда Вебера є дуже цікавою, однак це поки що лише слова. Якщо припустити, що розмови перейдуть у практичну площину, то розгортання системи ПРО дорого обійдеться Україні. Справа в тому, що повноцінна протиракетна оборона повинна включати не тільки комплекси ППО середньої і малої дальності, а й зенітні системи «далекої руки», здатні збивати балістичні ракети, потужну авіацію і сильні корабельні системи ППО.

Тим часом, можливості українського флоту вкрай обмежені, повітряні сили нечисленні, а система ППО тільки почала відроджуватися. Зокрема, Україна зовсім недавно приступила до активного ремонту і відновленню старих радянських ЗРК – Бук М1, «Тор» і С300В1.

Україна здатна створити й власний ЗРК з дальністю дії до 100 км, використовуючи досвід, отриманий при розробці ракетних комплексів «Вільха» і «Нептун». Однак до практичних робіт в цьому напрямку ще далеко. І все ж, з якими викликами ми зіткнемося, якщо перспективи приєднання України до європейської системи ПРО дійсно стануть реальними?

Одного разу Україна вже була залучена до процесів, пов'язаних із розгортанням американських об'єктів ПРО в Європі. Рівно 12 років тому, в лютому 2007 року тодішні прем'єр-міністри Польщі і Чехії Ярослав Качинський і Мірек Тополанек підтвердили готовність почати переговори про розміщення елементів системи ПРО США на території своїх країн. Перехоплювачі повинні були забезпечити безпеку європейських союзників США проти можливих ракетних атак з боку Ірану і Північної Кореї.

Росія побачила в цьому загрозу на свою адресу і пообіцяла націлити свої ракети на об'єкти ПРО США в Польщі і Чехії. Здавалося б, до чого тут Україна? Однак екс-міністр оборони Олександр Кузьмук зовсім несподівано зробив нашу країну учасником цієї гри, заявивши, що американські системи ПРО в Чехії і Польщі, в разі гіпотетичного конфлікту між США і Росією будуть загрожувати й Україні.

Кузьмук пояснив, що ймовірні траєкторії запуску російських ядерних ракет будуть пролягати над територією нашої країни і збиватися над нею ж. При цьому радіоактивні речовини, здатні наповнити ці ракети, «випадуть нам на голови», спровокувавши катастрофу гірше Чорнобильської.

Заяви пана Кузьмука викликали спалах протестів з боку противників вступу України в НАТО. Особливо виділялися акції, організовані представниками Прогресивної соціалістичної партії України Наталії Вітренко. Всі ці виступи змусили директора агентства протиракетної оборони США генерал-лейтенанта Генрі Оберінга прибути в Україну з роз'яснювальними лекціями і для проведення консультацій на рівні МЗС, РНБО і Секретаріату президента.

Наразі голос противників НАТО в Україні занадто ослаб після російської військової агресії. А ось до тодішньої обіцянки РФ націлити свої ракети на об'єкти ПРО США слід поставитися з усією серйозністю. Тому що на тлі важких відносин між Україною і РФ воно цілком може бути реалізовано на адресу нашої країни.

Зараз Росія концентрує свої сили по периметру державного кордону з Україною. Але великого вторгнення поки не відбулося. Але навіть якщо воно відбудеться, навряд чи РФ буде обстрілювати України тактичними ядерними зарядами. Занадто небезпечна справа, що гарантує, як мінімум, найжорсткішу реакцію з боку світової спільноти. І майже напевно, географічна близькість двох держав, призведе до того, що застосування зброї масового ураження призведе до екологічної катастрофи і жертвам на території самої Росії.

Але якщо на території України виявляться елементи європейської ПРО, ситуація сильно зміниться.

По-перше, ДРСМД обмежував застосування ракет з дальністю дії від 500 до 5000 км. Коли обмеження зникнуть, РФ отримає можливість спокійно оперувати своїми оперативно- тактичними комплексами «Іскандер-М» з радіусом дії близько 500 км. Саме ці ОТРК дуже зручно застосовувати по цілям в Україні. Балістичні ракети комплексу «Іскандер-М» здатні нести як ядерну, так і неядерну бойову частину. Підтверджених даних використання «Іскандер-М» в бойових умовах поки не існує. Але вважається, що ракети цієї системи майже невразливі для сучасних елементів ПРО. Вони, власне кажучи, і призначені для придушення протиракетної оборони противника. У будь-якому випадку, це дуже небезпечний ворог для українських зенітників.

По-друге, участь в європейській системі ПРО, безумовно, наблизить Україну до НАТО і дозволить нам познайомитися з сучасними західними зразками озброєнь. Але одночасно зробить Україну учасником гонки озброєнь, оскільки європейської ПРО, швидше за все, доведеться враховувати і розвиток у РФ гіперзвукової зброї. Але чи готова до повномасштабної гонці озброєнь сама Україна? На це питання потрібно шукати відповідь вже зараз, тому що загроза застосування «неядерних» «Іскандерів» по нашій території стає цілком реальною і без участі в європейській ПРО.

Ігор Вєтров, спеціально для «Слово і Діло».


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...