7 серпня 2008 року російські війська вторглися на територію Грузії під приводом необхідності захисту громадян Росії, окупували більшу частину Західної Грузії й наблизилися до Тбілісі на відстань 30 кілометрів. Після міжнародного втручання російські війська були передислоковані до Південної Осетії та Абхазії. Згодом РФ визнала окуповані території незалежними, призначивши керівниками своїх маріонеток. 20% території Грузії перебувають під російською окупацією. Там дислоковані до 10 тисяч російських військовослужбовців. У результаті війни загинули 408 громадян Грузії, а число поранених і постраждалих становить 2232. У результаті війни близько 30 тисяч осіб стали біженцями. Сьогодні виповнюється рівно 10 років від початку російсько-грузинського конфлікту, який одні порівнюють із війною на Донбасі, а інші, навпаки, радять не шукати аналогій. До слова, чотири року тому, ще будучи кандидатом у президенти України, Петро Порошенко заявив, що забезпечить деескалацію конфлікту з Росією з огляду на принципи територіальної цілісності та з урахуванням європейського вибору України.
Військовий експерт, історик Ігор Лосєв зазначив, що кожна ситуація в певному сенсі унікальна та своєрідна, але певні уроки Україна мала винести не лише зараз, а ще після 2008 року.
За його словами, у випадку з Грузією РФ все-таки визнала окупацію, а в нашій ситуації «их там нет», тобто Росія спокійно бреше, знаючи, що їм не вірять.
«Та й події в тій же Абхазії мали певний об’єктивний елемент. Це наявність абхазького етносу. На Донбасі етнічного та релігійного чинників немає. Це суто політична ситуація, спровокована РФ. Якби там не з'явилися російські війська, внутрішня колотнеча там заспокоїлася б за кілька тижнів. Як і в Криму, якби війська РФ не захопили півострів», – пояснив експерт.
На його переконання, наразі головне для України – зрозуміти, що доки РФ залишається державою з імперськими амбіціями, шовіністичною, тоталітарною, а Путін вважає, що Росія немає кордонів, доти країна буде загрозою для всіх сусідів, у першу чергу для України.
«Україна – головна перешкода на шляху до відновлення імперії в її колишніх кордонах. Для України це означає, що потрібно створювати дуже потужну армію. Так, наші ЗСУ стали сильнішими порівняно з 2014 роком, але слід рухатися далі», – уточнив він.
Крім того, політична система в країні має бути зовсім іншою – не такою хаотичною, констатував Лосєв.
«Тут уже йдеться не про армію, а про те, що вся країна не готова до війни. Навіть жодного патріотичного плаката. В країнах, що воюють, так не буває. Наразі люди, на жаль, уже й не згадують про те, що в нас війна. Тим більше ми не можемо це довести світовому співтовариству. Яка війна, якщо в нас зберігаються дипломатичні відносини, українці їздять вільно до РФ, а росіяни – до нас?», – підкреслив історик.
Керівництво країни не готове до війни з РФ. Ми вранці воюємо, а ввечері – торгуємо, адже товарообіг зростає, незважаючи на війну, акцентував він.
«Банківська система діє, чимало власності, причому стратегічних об’єктів, належить російським чиновникам, навіть з оточення Путіна. Відчуття, що керівництво не розуміє природи конфлікту. Тут ідеться просто про наміри знищити українську державу. Це програма максимум. Мінімум – перетворити на маріонеткову державу», – додав фахівець.
При цьому Україні слід звернути увагу, що попри конфлікт, Грузія розвивається, наголосив він.
«Україна могла б розвиватися краще, якби влада хотіла цього. Зараз ми йдемо інерційним шляхом. Для змін потрібне обмеження всевладдя олігархату та придушення п’ятої кремлівської колони», – резюмував Ігор Лосєв.
Додамо, в 2017 році президент України Петро Порошенко пообіцяв повернути Донбас, а 22 червня 2018 року запевнив, що на Донбасі буде розгорнута миротворча операція.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»