У зоні ураження. Колонка Леоніда Швеця

Читать на русском
Леонід Швецьполітичний оглядач

Дефіцит хороших новин – серйозне випробування для людей. Під стресом деякі губляться, намагаються вибудувати захист із підручних засобів, і виходить ще гірше, тому що засоби, як правило, виявляються, непридатними, й у результаті в інформпростір виливається додаткова порція ненависті, цього разу до журналістів. Адже це вони винні, поряд із соціологами, що все навколо не те й не так. Точніше, десь усе прекрасно, але від народу це зі злого наміру приховують.

Може, дійсно, ми просто не вміємо бачити позитивного?

Ок, учора, 24 травня, пізно ввечері з'явилася чудова інформація про те, що Сергію знову вдалося відбитися. 23-річний одеський активіст Сергій Стерненко зазнав нападу, коли повертався додому з дівчиною. Серед нападників втрати.

Напад на екс-лідера «Правого сектору»: одного з кривдників затрималиПоліція затримала другого учасника замаху на екс-лідера одеського осередку «Правого сектору» Сергія Стерненка.

Йому неодноразово погрожували й неодноразово нападали. У попередньому випадку, лише три тижні тому, Стерненку вистрілили в потилицю з травматичного пістолета – очевидний замах на вбивство. Сергію вдалося скрутити нападника й здати поліції. Вже після цього до його квартири ломилися незнайомі люди. Хлопець, по суті, постійно живе в очікуванні нового замаху. Питання, буде він чи не буде, навіть не стоїть. Важливо одне: коли знову прийдуть його вбивати? І бути до цього готовим. Одеська поліція відмовилася розділити тривоги громадянина Стерненка й захистити його. Що ж, він захистив себе сам, коли вирішив, що ось він, момент, коли потрібно йти до кінця. Чи це не приклад того, як можна обходитися без допомоги держави, зайнятої більш важливими речами?

Слід порадіти тому, що Сергій усе ще живий, тому що якби навпаки, то Одеса стала б місцем активних акцій обурення, на які напевно підтяглися б його соратники з усієї України й мало б нікому не здалося, долетіло б і до Києва. А так – мало, й багато хто зітхнув із полегшенням, крім тих, для кого бажання бачити Стерненка на місці загиблого перевищує побоювання з приводу неприємностей, які виникнуть у разі смерті проукраїнського активіста. Знову ж, претензій до дружини президента, яку чоловік посилає то обруч крутити до Ахметова, то хрестиком вишивати до Труханова, незрівнянно менше, ніж якби Сергій загинув. А так – крути, вишивай і не бери дурного в голову.

У Києві напали на колишнього захисника ДАПУ Києві на Подолі в середу, 2 травня, стався груповий напад на ветерана АТО Дмитра Вербича, який воював у Донецькому аеропорту.

Та й просто добре, правильно й важливо, що хлопець живий, безвідносно когось чи чогось.

Позитив закінчується там, де йдеться про загибель іншого хлопця, Івана Кузнєцова, колишнього десантника. Ніс він для Сергія та його дівчини ту смертельну небезпеку, яку йому приписав на нічній одеській вулиці Стерненко, зреагувавши максимально, ми поки не знаємо, але він опинився в зоні ураження тому, що Стерненко під смертю ходить. У рідному місті, в рідній Україні людина постійно чекає удару або пострілу за те, що вона за Україну. Впевнено можна стверджувати, що Геннадій Труханов, наприклад, з усім своїм вражаючим минулим і сьогоденням, якщо й боїться пострілу, то за щось сильно інше.

І так, те, що непосидючий і незручний Сергій для влади є чужинцем, а Геннадій свій у дошку, ба більше, Геннадій і є влада, це також не з новин, що надихають. З іншого боку, це й не новина взагалі.

Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...
Загрузка...