Немає жодних шансів на те, що в 2018 році миротворці з’являться на Донбасі. Є суто технічно-бюрократичний процес, який займає не менш ніж шість місяців.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів політолог, голова Єдиного координаційного центру «Донбас» Олег Саакян, оцінюючи готовність понад 40 країн допомогти реалізувати миротворчу місію на Донбасі.
«Близько півроку йде лише на технічніо-бюрократичні процедури. Це лише для того, щоб провести оцінку можливості введення. А для цього має бути політична частина домовленостей, комунікація, збір цієї миротворчої місії, коли кожна з країн делегує свої військові сили для такої операції. Резерви вже навчених людей, які є в країнах, не дозволяють говорити про ту максимальну кількість, яка на сьогодні озвучується на міжнародній арені щодо місії в Україні», – зазначив Саакян.
Миротворці ООН в Європі: куди відправляли й чого досягли?Ми вирішили відстежити, в які країни Європи вводилися миротворці ООН і як вони вплинули на результат конфлікту.
Тому навіть суто технічно це неможливо, підкреслив він.
Підтримують ідею миротворчого контингенту на Донбасі49 країн чи 140, особливої різниці немає, продовжив експерт.
«Річ у тім, що рішення всі одно ухвалює Радбез ООН, а там є РФ зі своїм правом вето. Відповідно, без знаходження спільного бачення залучення такої місії, її модальності, форм з РФ усе одно кількість країн не гратиме значної ролі», – пояснив Саакян.
Крім того, миротворча місія – це не панацея та чарівна пігулка, а просто моделювання іншої ситуації, уточнив він.
За його словами, в цьому є багато позитивних моментів, але й багато ризиків.
«Слід розуміти, що це лише один із безпекових аспектів. І багато залежить від того, який буде мандат у цієї місії, з якими повноваженнями, заради чого вона буде введена, на який термін. Тоді й буде зрозуміло, наскільки інструмент миротворців взагалі буде корисним для реінтеграції. Адже якщо зважати на позицію РФ, то миротворці можуть стати інструментом дезінтеграції», – наголосив політолог.
Наприклад, якщо миротворці вводяться на лінію розмежування або лише для проведення виборів, а не для безпеки, додав він.
«Таким чином, європейцям легше замаскувати війну, агресію, окупанта. Миротворча термінологія просто вигідна європейцям і для власних виборців, і між собою. Так набагато зручніше. Тому про миротворців говоритимуть і далі», – підкреслив він.
За його словами, з вибором країн для залучення контингенту є різні сценарії.
«Є різні варіанти. Починаючи від залучення нейтральних країн, але їх може не вистачити, щоб таку кількість військових надати, закінчуючи залученням паритетної кількості союзників РФ, НАТОвських країн. Ще один сценарій – країни, які не входять до НАТО, але влаштовуватимуть усі сторони. Найголовніше, що головуватиме одна з нейтральних країн – Австрія, Фінляндія. Хоча слід розуміти, що повністю нейтральні країни знайти майже неможливо», – резюмував Олег Саакян.
Як повідомлялося, саміт лідерів «нормандської четвірки» щодо питання розміщення миротворців ООН на Донбасі може відбутися в травні без участі РФ.
До яких країн Європи та з яким мандатом вводили миротворчі сили, як це допомогло завершенню конфлікту – на нашій інфографіці.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»