Три роки тому президент України Петро Порошенко пообіцяв збільшити контрактну складову армії. Тоді глава держави заявив, що Збройні сили України нарощуватимуть кількість військовослужбовців, які служитимуть за контрактом. Саме їм доведеться виконувати поставлені завдання в зонах ризику та поруч із державним кордоном. При цьому в керівництва Міноборони також вельми амбітні завдання – згідно з планами, до 2019 року буде збудоване житло для понад 22 тисяч контрактників. Утім, збільшуючи число контрактників, Міністерство оборони не збирається відмовлятися від планового призову. 1 квітня в Україні розпочався весняний армійський призов. До армії, за підрахунками Кабміну, мають піти 15 190 осіб. Чотири роки війни на Донбасі змінили ЗСУ. Не без помилок, але Україна здійснила важливі кроки і щодо реформ, і щодо забезпечення військових, орієнтується на стандарти НАТО, а на вищому рівні дедалі частіше говорять про перехід на контрактну службу.
«Слово і Діло» вирішило розібратися в тонкощах військової служби й з'ясувати, чи можливо побудувати ефективну систему, в якій на першому місці буде професіоналізм, особиста мотивація, та чи вигідна контрактна армія економічно.
Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський акцентував, що потрібно розділяти професійну армію й контрактну.
За його словами, якби, наприклад, строковики служили 25 років, то за 25 років вони б ставали професіоналами. Професіоналізм і контрактники – це не одне й те саме. Хоча, в принципі, контрактна армія дає більше шансів, щоб армія стала професійною.
Контрактна армія – страшно дорого?
«Багато хто говорить про те, що контрактна армія дорожча, ніж призовна. Це не зовсім так. Контрактникам необхідно платити, але контрактників простіше готувати. Контрактники – більш економічний людський ресурс у плані того, що більш ефективно використовує ту зброю, ті матеріальні засоби, які надаються», – зазначив Сунгуровський.
Таким чином, контрактна армія менш витратна, але наскільки – ось тут уже потрібно дивитися на те, яка кількість у нас має бути.
На його думку, професійна армія – це не стільки особовий склад, скільки озброєння та підготовка. Все разом і дає професіоналізм, тому Україні бажано мати професійну контрактну армію, додав він.
«Але вона не була б численною. За підрахунками, вона мала би бути десь до 100 тисяч», – підкреслив Сунгуровський.
Оборона країни: без резерву не обійтися
Маючи такого сусіда, як РФ, і таку військову загрозу, на жаль, замало лише контрактників, наголосив він.
Як призовники ухиляються від служби в арміїСлово і Діло з'ясовувало, які в Україні найпопулярніші способи уникнути строкової служби в армії.
«У тому сенсі, що контрактна армія не готує резерв. Резерв готують за рахунок того, що йде призов. Потім ці призовники, відслуживши, йдуть у підготовлений резерв і готові в разі загрози брати участь в обороні держави країни. Ось у чому необхідність призову», – пояснив експерт.
Він уточнив, що ще до конфлікту на сході України, в період 2008-2010 років, ішлося про те, що перехід на контрактну армію – десята сходинка нашого руху.
«Але ці ступені необхідно проходити поступово. Поступово знижувати обсяг призовного контингенту й поетапно переходити на контрактну армію. Відразу відмовитися від строковиків ми не зможемо. Певний час зберігатиметься змішана структура», – констатував фахівець.
Соцпакет для військових
Щодо ситуації з ухильниками й бажанням відкосити, то варто говорити не про покарання, а йти шляхом заохочення, мотивації, додав експерт.
«Тобто, іншими словами, тримати в страху особовий склад, на який ми покладаємося, – це точно не надійна професійна армія. Служба під страхом нічого доброго не обіцяє», – підкреслив він.
На його думку, потрібно змінювати підхід. Зокрема, потрібно створити хороший соціальний пакет для призовників.
«Наприклад, у Швейцарії призов іде фактично зі шкільної лави, після закінчення навчання. Для них, якщо їх не беруть служити – це серйозне обурення. Тому що ті, хто служить, отримують можливість мати військову професію. Відслуживши в армії, вони отримують направлення на роботу. Та й служба там інша. Є стимули, які забезпечують не просто кількісний призов, але й якісний», – пояснив Сунгуровський.
Підсумовуючи, він зазначив, що проблема не в ухильниках, а в створенні таких умов, щоб люди були готові й хотіли служити.
Раніше «Слово і Діло» склало типовий портрет призовника-ухильника й зібрало найпоширеніші способи уникнути служби в армії.
Скільки строковиків забрали до армії в 2014-2018 роках – за посиланням.
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»