Якщо ви намагаєтеся вирішити якусь проблему, пишете купу запитів до різних установ, підписуєте петиції, а справа не рушає з місця, можна звернутися до свого народного депутата, який зробить депутатський запит чи звернення, й це буде ефективніше. Інша річ, що не всі депутати активно користуються своїм правом на запит чи звернення, а іноді просто обіцяють з’ясувати якусь проблему через запит, а потім забувають його подати. Або замість запиту направляють лише звернення. А ось що встигли наобіцяти народні депутати VIII скликання з приводу запитів, вивчало «Слово і Діло».
Отже, депутатські запити та звернення можуть бути адресовані будь-кому – від президента України, Верховної Ради, Кабінету міністрів та інших органів державної влади чи місцевого самоврядування до керівників різних підприємств, установ та організацій. Головне, щоб вони були розташовані в України.
Хто з політиків наобіцяв більше за всіх у лютомуУ лютому чиновники вищого ешелону влади й політики, як весну, відчули наближення виборів і наобіцяли більше, ніж зазвичай. Хто став лідером із запевнень, вивчали аналітики Слова і Діла.
Але між депутатським запитом та зверненням є суттєва різниця. Запит – це вимога народного депутата чи групи депутатів отримати офіційну відповідь на свої запитання. Кожен запит розглядається на засіданні Верховної Ради й належним чином фіксується. Натомість депутатське звернення – це письмова пропозиція народного депутата надати офіційне роз'яснення чи викласти позицію щодо порушених депутатом питань. Звернення не розглядається на засіданні Верховної Ради, а відразу надсилається адресату. На відміну від запиту, на який обов'язково має надійти відповідь протягом 15 днів, звернення може бути й проігнороване, особливо, якщо воно не стосується депутатської діяльності.
Мають депутатські запити та звернення й свої обмеження: нардеп не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів щодо конкретних справ, а також до СБУ щодо перевірки будь-якої інформації про окремих громадян чи до прокуратури із вказівками в конкретних кримінальних справах.
Найчастіше народні депутати роздають обіцянки про свої запити на прямих ефірах або виступаючи перед журналістами щодо якихось суспільно-важливих тем. Юлія Тимошенко, виступаючи перед початком судового засідання щодо завищених тарифів на комуналку, в жовтні 2016 року пообіцяла звернутися до НАБУ та оприлюднити документи, що підтверджують корупцію в газовій сфері.
«Якщо сьогодні брати за прямим контрактом 2009 року, то ціна на газ має бути не більшою, ніж 120 доларів за тисячу кубометрів. Вони завозять нібито газ із Європи, який насправді є російським, по 185 доларів – різниця 65 доларів на тисячі кубометрів. Я найближчим часом звернуся до НАБУ й покажу всі документи, хто як заробляє цю націнку на газі, нібито проводячи його через Європу», – пообіцяла Тимошенко, але жодного звернення до НАБУ так і не відправила.
Ляшко обіцяв у серпні 2015 року невідкладно підготувати депутатський запит, щоб з'ясувати, в кого ж держава купує оборонну та іншу високотехнологічну машинобудівну продукцію, якщо з 90 млрд грн, які були закладені в держбюджеті-2015 на національну безпеку та оборону, не знаходяться кошти для замовлень у «Південмашу». Мабуть, цей запит досі ретельно готується, адже до січня 2016 року він так і не був направлений.
Часто народні депутати обіцяють направити запит, а замість нього пишуть зверення. Так, Ольга Богомолець у січні 2018 року на своїй сторінці в Facebook, відповідаючи одному з дописувачів на запитання щодо забезпечення хворих інсулінами, пообіцяла направити з цього приводу запит.
«Дякую за звернення, приймаю його як офіційне. Відповідний депутатський запит про забезпечення інсулінами всіх регіонів підготую найближчими днями», – пообіцяла вона.
Переглянувши профіль Богомолець на порталі Верховної Ради, «Слово і Діло» не знайшло запитів щодо інсуліну. Із останніх запитів Богомолець – лише ті, що стосуються проведення розслідування летальних випадків від кору в Одеській області. Через місяць помічниця Ольги Богомолець уточнила, що вони надіслали звернення з відповідного питання. Однак різниця між запитом та зверненням у тому, що запит – це перш за все вимога надати офіційну відповідь, і подається він у письмовій формі та розглядається на засіданні Верховної Ради. Звернення – це пропозиція надати офіційне роз'яснення або здійснити певні дії без розгляду парламенту.
Так само зробив Богдан Дубневич, пообіцявши на одному з телеканалів направити запит до Кабміну щодо інформації про мільярдні заощадження на депозитах міст України та викласти цю інформацію на своїй сторінці в Facebook.
«80% міст на своїх рахунках на депозитах мають мільярдні заощадження. І я вам можу легко це довести. Тому що цю інформацію я маю як член бюджетного комітету», – заявив Дубневич.
Ми детально перевірили сторінку нардепа в Facebook і не знайшли відомостей про депозити 80% українських міст. На порталі Верховної Ради також не виявилося жодного запиту з цього питання. Через два місяці після того, як обіцянка злетіла з вуст депутата в прямому ефірі, він повідомив, що замість запиту направив звернення щодо залишку коштів на рахунках міст.
Ірина Луценко, знову ж таки під час прямого ефіру, зопалу пообіцяла направити запит до оператора «Водафон» щодо високих тарифів мобільного зв'язку на окупованій території, через які люди змушені відмовлятися від дорого зв'язку.
«Я обов’язково дам запит на «Водафон». Ми прекрасно розуміємо, що ці компанії є приватними. Впливати з державної точки зору якось неможливо. Але я думаю, що такий запит ми зробимо. Я обіцяю, що зустрінуся з керівництвом «Водафону» й чисто з позиції патріотизму, з позиції підтримки наших громадян, які перебувають на окупованій території, проситиму переглянути це рішення», – пообіцяла Луценко.
За місяць ми перевірили офіційний портал парламенту й не знайшли обіцяного запиту від Ірини Луценко. Зазначимо, що в січні 2018 року ситуація з мобільним зв'язком на окупованих територіях загострилася й сигнал українського оператора «Водафон» зник 11 січня.
Народні депутати Олексій Гончаренко та Олександр Кірш під час ефіру на телеканалі «112 Україна» обурювалися незаконним будівництвом Керченського мосту в Криму та вимагали розслідування можливої участі в цьому українських компаній. Коли ведучий запитав, чи готові вони направити відповідний запит, обидва відповіли: «Так, звичайно» й навіть домовились об'єднати свої зусилля. Щоправда, запиту так і не направили.
Але потрібно визнати, що народні депутати вміють і виправляти власні помилки. Так, Оксана Продан спочатку провалила свою обіцянку, що депутати з УДАРу направлять запити з вимогою відзвітувати про кожну перевірку Рахункової палати. Але зрештою зробила такий запит та отримала на нього відповідь, що станом на квітень 2017 року Рахунковою палатою було виявлено бюджетних правопорушень, неефективного використання коштів державного бюджету та порушень при адмініструванні його доходної частини на загальну суму 39,7 млрд грн. До правоохоронних органів передані 39 матеріалів з ознаками злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.
З першого разу й без нагадувань виконав свою обіцянку щодо депутатського запиту Тарас Батенко, який звернувся до президента України щодо перепоховання на українській землі Степана Бандери та Євгена Коновальця.
Мустафа Найєм, як і обіцяв, направив запит щодо збереження скверу Небесної Сотні на початку 2016 року. Нагадаємо, мер Києва Віталій Кличко в своїй передвиборній програмі 2015 року пообіцяв повернути киянам землю, продану за часів Черновецького, але це питання зависло в повітрі. Як результат, на сайті Київської міської ради з'явилася відповідна петиція «Повернути землю скверу Небесної Сотні киянам».
А ось обіцянку оприлюднити запити, направлені до правоохоронних органів щодо діяльності компаній Ріната Ахметова, Найєм чомусь провалив.
«Добрі люди допомогли отримати повний план захисту інтересів компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Готую запити до правоохоронних органів. Опублікую завтра», – написав Найєм на своїй сторінці в Facebook 23 квітня 2015 року.
Разом із тим нардеп оприлюднив документ, де описується план заходів менеджменту компаній Ріната Ахметова в найближчі місяці, який покликаний, за його словами, захищати монопольні інтереси компанії ДТЕК на енергоринку України.
Великою спокусою для деяких депутатів є увага в соцмережах, яка провокує давати обіцянки, що подобаються дописувачам. Антон Геращенко пообіцяв направити депутатський запит щодо перевірки, чи справді в Запоріжжі під час святкування 9 травня працівник міліції носив георгіївську стрічку та виступав за «русский мир». Геращенко написав на своїй сторінці в Facebook, що якщо такі факти підтвердяться, то міліціонера звільнять. Але ж писати в соцмережах легше, ніж проводити запит через формальності та заслуховувати його на засіданні парламенту.
З останніх обіцянок щодо запитів цікаво буде відстежити, чи направить Олександра Кужель запит до Державної аудиторської служби для перевірки завищеної вартості купівлі американських електровозів. Нагадаємо, прем'єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що «Укрзалізниця» та американський гігант General Electric уклали рамкову угоди на 1 млрд дол., а восени 2018 року перші локомотиви надійдуть у розпорядження українських залізничників.
Ірина Геращенко пообіцяла направити запит до уряду з питанням проведення перевірки ефективності використання технічної допомоги від ЄС.
«Нам потрібно провести серйозний моніторинг того, наскільки ефективно українська сторона використала технічну допомогу ЄС за всі ці 26 років на різні сфери. Як віце-спікер парламенту я звернуся з таким запитом до уряду», – пообіцяла Геращенко.
Раніше «Слово і Діло» писало, хто з політиків подав найбільше законопроектів до Верховної Ради в лютому.
Також ми підрахували, хто з чиновників та політиків наобіцяв більше за всіх у лютому.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»