Чому Нацполіція не притягує до відповідальності хуліганів, які розбили вікна російських банків

Читать на русском
Юристів здивувала позиція столичної поліції, яка вважає, що якщо хтось громить будівлю, то покарати хулігана можна лише за заявою власників цієї будівлі.
РИА Новости Украина

Після того, як 18 січня 2018 року в центрі Києва представники добровольчого руху ОУН закидали яйцями, фарбою й камінням вікна будівель Сбербанку та Росспівробітництва, в Нацполіціі заявили, що ніхто не постраждав і не затриманий. Прес-секретар столичної поліції Оксана Блищик заявила, що поліція фіксувала правопорушення, а кримінальне провадження буде порушене в тому разі, якщо до поліції надійде звернення представників установ, які були пошкоджені.

Невже поліція в таких ситуаціях має право лише спостерігати за тим, що відбувається, й фіксувати правопорушення? Або ж правоохоронці мають порушувати кримінальне провадження, з огляду на сам факт хуліганства та порушення громадського порядку, незалежно від того, закидали камінням російський банк чи український культурний центр, «Слово і Діло» розпитало адвоката Столичної колегії адвокатів Геннадія Дубова.

«У Кримінальному кодексі України є цілий розділ, що стосується злочинів проти громадського порядку та моральності, і в ньому, зокрема, є стаття 296 «Хуліганство». Виходячи з норм Кримінально-процесуального кодексу, кримінальне провадження може бути розпочато після подачі заяви потерпілого або, в разі, якщо слідчий з будь-яких інших джерел – відеозаписів, ЗМІ, рапортів патрульних дізнається про вчинення кримінального правопорушення. Тому, Нацполіція цілком може відкрити кримінальне провадження, грунтуючись навіть на відео, знятому під час акції», – пояснив юрист.

У поліції прокоментували погром у РосспівробітництвіУ Києві в результаті погрому представниками Добровольчого руху ОУН будівель Ощадбанку і Росспівробітництва ніхто не постраждав. Затриманих немає

Однак у Нацполіції заявляють, що займуться справою, лише отримавши заяви від представників пошкоджених установ.

«Виходить, що в Нацполіції вважають, що ці правопорушення підпадають під статті приватного обвинувачення. Кримінальне провадження за ними порушується лише за заявою потерпілих, й воно може бути припинене в зв'язку з примиренням сторін. Однак, якщо говорити про хуліганство, то цей злочин може розслідуватися в формі приватного обвинувачення лише в разі, якщо одночасно дотримуються дві умови: потерпілим є чоловік або дружина підозрюваного та підозрюваний скоїв злочин одноосібно. Вчинення хуліганства групою осіб або наявність інших обтяжуючих обставин, передбачених ст.296 КК України, відсутність факту шлюбу з потерпілим, виключають форму приватного обвинувачення при проведенні розслідування», – уточнив Дубов.

Тобто в Нацполіціі вважають, що під час акції протесту вікна російського банку і культурного центру закидала одна людина, яка є чоловіком або дружиною представника ПАТ «Сбербанк». У всіх інших варіантах кримінальне провадження не може бути проведено у формі приватного обвинувачення.

«Якщо мова йде про хуліганство, то крім приватної власності окремої особи, кримінальним чином охороняється громадський порядок і, якщо він порушується, то ні про яке приватне обвинувачення не може бути й мови. В цьому випадку, перш за все сам суспільний порядок охороняється як важлива для всього суспільства цінність. Тому в 99% випадків порушення громадського порядку, що мають ознаки кримінально караного хуліганства, не можуть бути розслідувані в формі приватного обвинувачення», – сказав Дубов.

Вуличні протести: що не так із мотивами опозиції та реакцією владиПолітичний експерт Валентин Гладких про ефективність і причини вуличних протестів в Україні.

Щоб домогтися закриття російських банків та установ на території України, можна вимагати змінити законодавство за допомогою тих же акцій протесту. Або ж заявити, що закон несправедливий, і закидати камінням фінустанови. А завтра з'являться охочі громити щось іще, керуючись своїм власним розумінням справедливості.

У Нацполіціі стало вже звичною практикою не порушувати кримінальні провадження, якщо ніхто не звернувся із заявою про злочин, або закривати їх, якщо таку заяву забрали. Начальник Департаменту кіберполіції Сергій Демедюк заявив, що через те, що жертви шахрайства забирають свої заяви з поліції, правоохоронці змушені припиняти розслідування. Хоча для подальшого розслідування достатньо самого факту злочину.

«Слово і Діло» вирішило з'ясувати, чи зпровадила поліція нову практику – не розслідувати справи й таким чином не псувати собі статистику, чи все-таки йдеться про окремі випадки непрофесіоналізму. Ми подали запит до МВС, щоб дізнатися, скільки кримінальних справ про шахрайство було закрито Нацполіцією в 2017 році через те, що потерпілі забрали свої заяви. У відповіді з ГПУ, яка веде таку статистику, повідомлялося, що загалом було відкрито понад 86 тисяч кримінальних проваджень щодо шахрайства, з яких більш ніж половини закрита. Однак не уточнювалося, з яких причин.

«Як тільки з'являються не передбачені законом способи уникнути відповідальності, сиплеться саме поняття правопорядку. Останнім часом наш Кримінальний кодекс, схоже, почав «приростати» статтями приватного обвинувачення, незважаючи на те, що процесуальне законодавство в цій частині залишається незмінним. Виходить, що правоохоронні органи намагаються покласти частину своїх обов'язків на самих потерпілих від злочинів. І це дуже небезпечна тенденція», – резюмував Геннадій Дубов.

«Слово і Діло» писало, що начальник кіберполіції вважає, що шахраїв можна посадити лише за бажанням їхніх жертв.

Також ми повідомляли, що суд відпустив стрілка, який поранив поліцейського під Солом'янським судом.


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...
Загрузка...