Більшість народних депутатів не сприймає власні передвиборчі обіцянки як дорожню карту своєї законотворчої діяльності, використовуючи їх виключно як спосіб передвиборчої агітації.
Таку думку висловив політолог Валентин Гладких, коментуючи в ефірі одного з українських телеканалів результати дослідження виконання передвиборчих програм депутатами Верховної Ради, оприлюднені раніше «Словом і Ділом».
За словам експерта, причина такого ставлення політиків до своїх передвиборчих обіцянок прихована ще й у неадекватності очікувань електорату. Іншими словами, виборці голосують за те, що вони хочуть почути, незалежно від того, наскільки реальною є ця обіцянка.
«Один із пріоритетних напрямків нашої («Слова і Діла» – ред.) діяльності – це привчити народних депутатів відповідати за свої слова і або виконувати те, що вони пообіцяли, або не обіцяти того, що вони не можуть або не захочуть потім виконувати», – зауважив Гладких.
Обіцянки, що нас потішили. Чи вгадаєте ви їхніх авторів? ТЕСТ«Слово і Діло» зібрало найбільш кумедні та найабсурдніші обіцянки українських політиків і пропонує перевірити, чи пам’ятаєте Ви тих, хто їх озвучив.
Відповідаючи на запитання про те, чому відсоток виконаних обіцянок серед депутатів, обраних в одномандатних округах, нижчий, ніж серед парламентарів, що пройшли за списками партій, експерт пояснив, що мажоритарники дали загалом більше обіцянок, оскільки їх як суб’єктів значно більше, ніж політичних партій.
«Треба розуміти, що мажоритарників в Україні більш ніж двісті, а партій, які потрапили до парламенту, значно менше. […] Ну й, зрозуміло, що мажоритарники, цілком природньо, роздали значно більше обіцянок. Також цілком природньо, що партії виконали більше обіцянок, ніж мажоритарники. Чому? Тому що чим більше ти маєш важелів впливу й владних повноважень, тим більше вірогідність і тим легше тобі потенційно виконувати свої обіцянки», – пояснив Гладких.
Крім того, не можна випускати з поля зору той факт, що нерідко обіцянки різних політичних сил (або їхніх лідерів) мають взаємовиключний характер. У таких умовах виконання обіцянки однієї політичною силою автоматично означає її невиконання іншою. Тож опозиційні партії, як правило, мають більший відсоток провалених програмних зобов’язань, додав політолог.
Нагадаємо, «Слово і Діло» з’ясувало, хто у Верховній Раді дав найбільше обіцянок за три роки скликання, а також хто взагалі нічого за цей час не пообіцяв.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»