Недовіра – одна з головних причин внутрішньополітичних криз в будь-якому суспільстві. Результати соціологічних опитувань за останні півроку свідчать про зростаючу динаміку недовіри до всіх існуючих політичних партій і політиків.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Феномен байдужості. Три головні небезпеки браку довіри в українському суспільстві» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«Рейтинги політиків «топчуться» на місці, тоді як кількість готових проголосувати за альтернативних кандидатів або взагалі не піти на вибори складає в середньому 18% і 15% відповідно. Тобто близько третини опитаних українців не захотіли обирати «свого» кандидата», - констатував політолог.
Експерт зазначив, що, за останніми даними, кількість прихильників дострокових виборів до парламенту зросла до 48%, що є найвищим показником з вересня 2015 року.
«Підтримка парламентських політичних партій коливається в межах 5-9%. Не збираються йти на вибори до 22% і ще 19% не можуть визначитися зі своїм вибором», - аналізує Радчук.
На його погляд, настрої громадян акумулюють в собі як небезпеки, так і нові можливості. «Крім того, недовіра позначається на реформах, адже українці втрачають віру в ефективність дій влади щодо проведення змін в країні», - додав він.
«Яскравий приклад – той факт, що недавно Представництво ЄС в Україні оприлюднило заяву про невиконані зобов'язання українського уряду, яке досі не подало на розгляд до парламенту більшість законопроектів в сфері прав інтелектуальної власності», - нагадує Олександр Радчук.
Як вважає фахівець, розчарування владою формує в суспільстві ще одну проблему – недовіру до самої можливості змін в державі шляхом об'єднання в політичні рухи.
«Найпопулярніші партії формують свої рейтинги завдяки популярності того чи іншого політика», - уточнив політичний експерт.
За його словами, недовіра, відсутність дисципліни і потреби в відповідальності за власну долю привели до зникнення такого компонента політичного життя, як «соціальні ліфти».
«Є запит на «нові обличчя» в політиці, але досвід дострокових виборів у 2014 році показав, що випадкові люди потрапити в списки не могли. Серед кандидатів були вірні члени команди того чи іншого політика, представники олігархічних кіл або контрольовані в тій чи іншій мірі «статисти», - пояснює політолог.
Роки йдуть, обіцянки лишаються: що політики щороку обіцяють українцям у червніУ продовженні рубрики «Ретроспектива», яка традиційно виходить на «Слові і Ділі» в перші дні кожного місяця, пропонуємо Вашій увазі огляд найважливіших обіцянок українських політиків, які вони озвучили в червні 2014, 2015 та 2016 років.
Експерт підкреслив, що, як і раніше, суспільству подобається сама ідея появи нових облич в парламенті, але додав, що віри в те, що це реально і щось змінить, - немає.
«Малоймовірно, що істотні зміни відбудуться і під час планових виборів в парламент у 2019 році. Для появи і розвитку позасистемного політичного руху необхідна важлива умова - такн ж джерело фінансування. На жаль, ані розуміння цієї тези серед населення, ані достатньої кількості інструментів для реалізації такого плану поки немає», - говорить фахівець.
Радчук зазначив ще одну тенденцію, яка проявляється останнім часом в суспільстві – згасання взагалі будь-якого інтересу до політичного життя в країні.
«Найчастіше такі настрої виявляються в небажанні громадянина брати участь у виборах. Зростання байдужості до політичного життя призводить до поширення популізму або поступової тенденції до авторитаризму. Результат - в Україні вже спостерігаються ознаки обох цих процесів», - резюмував Олександр Радчук.
Детальніше читайте в матеріалі «Феномен байдужості. Три головні небезпеки браку довіри в українському суспільстві»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»