Виповнюється три роки з моменту оприлюднення ще не реалізованого «плану Порошенка» щодо врегулювання конфлікту на Донбасі: «Слово і Діло» вирішило нагадати, які кроки пропонував президент.
Мирний план глави держави зараз так само далекий від реалізації, як і під час його публікації, хоч і передбачає кілька дуже непопулярних в українському суспільстві поступок бойовикам.
Цілком очевидно, що будь сепаратисти скільки-небудь незалежною від Росії силою, вони цілком могли б погодитися на умови мирного плану. Однак схоже, що Кремль, який керує ватажками «республік», не має наміру повертати контроль України над окупованими територіями навіть на частково прийнятних для нас умовах.
Так, перший пункт плану врегулювання конфлікту на Донбасі є основою будь-яких домовленостей: він передбачає гарантії безпеки для всіх учасників переговорів.
Уже в другому пункті міститься досить болючий компроміс – ним пропонується звільнити від кримінальної відповідальності всіх бойовиків, які склали зброю і не заплямовані тяжкими злочинами. При цьому неясно, як саме планується доводити їх причетність, що викликає в суспільстві широкий спектр далеких від позитиву емоцій.
Третій пункт плану передбачає звільнення бойовиками всіх утримуваних заручників.
Наступні три кроки можна тільки привітати в разі їх реалізації: ними пропонується створити на кордоні 10-кілометрову буферну зону і вивести всі незаконні збройні формування на територію Росії, організувавши для їх проходу безпечні коридори, після чого вони повинні будуть роззброїтися.
Потім за планом настає черга нового компромісу: створення змішаних підрозділів з місцевих мешканців (можливо навіть колишніх бойовиків або відвертих сепаратистів) і представників «материкової» України для спільного патрулювання.
Після цього план пропонує звільнити зайняті проросійськими силами адмінбудівлі і відновити діяльність органів місцевої влади, а також повернути мовлення українських теле- і радіоканалів на території ОРДЛО.
І тільки після цього план врегулювання конфлікту пропонує провести децентралізацію влади шляхом обрання виконавчих комітетів і внести до Конституції зміни з метою захисту так пригнобленої в Україні російської мови.
Потім настає черга політичних торгів і узгодження кандидатур губернаторів, які очолять області до виборів, з місцевими представниками. Але є одне «але», яке, напевне, викличе обурення серед антиукраїнськи налаштованих місцевих: в разі, якщо сторони не дійдуть згоди щодо єдиної кандидатури, призначати губернатора буде президент.
Тринадцятим пунктом в плані стоїть призначення позачергових місцевих і парламентських виборів, які врахують голоси мешканців раніше окупованих територій.
І, нарешті, останніми двома пунктами передбачається запустити програму ліквідації наслідків бойових дій: почати створювати робочі місця в регіоні, відновлювати роботу промислових і соціальних об'єктів і ремонтувати пошкоджені протягом бойових дій будівлі.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»