Чи перетворився «закон Савченко» на скриньку Пандори для вбивць та криміналітету? Оцінки експертів

Валентин Гладкихполітичний експерт

Майже через рік дії «закону Савченко» українська влада вирішила, що саме колись розхвалений ними ж законопроект дозволяє виходити на волю сотням убивць, ґвалтівників, злодіїв і шахраїв. У Раді зрозуміли, що злочинців потрібно зупинити, та взялися переписувати положення «закону Савченко».

«Слово і Діло» поцікавилося у фахівців різного профілю, що вони думають про рівень злочинності в Україні та яка роль у цьому «закону Савченко».

Політолог Валентин Гладких переконаний, що зараз «закон Савченко» використовують як прикриття, щоб виправдати нинішню владу, яка не впоралася з профілактикою злочинності та не втримала рівень злочинності під контролем.

«На рівень злочинності впливає насамперед соціально-економічна ситуація в країні. По-друге, раніше була латентна злочинність, коли багато злочинів просто не реєстрували. Зараз нібито злочинів реєструють більше, тому статистика погіршилася», – аналізує він.

Є фактор, про який не хочуть говорити, але він вплинув на ситуацію, що склалася, – всі так звані реформи послабили рівень компетентності правоохоронних органів. Подобається нам це чи ні, але це факт.

«Сукупно всі ці фактори призвели до тієї криміногенної ситуації, яка склалася зараз в Україні», – вважає Гладких.

Юрист, кримінолог Ганна Маляр констатувала, що в Україні останні два роки дійсно відбувалося зростання рівня злочинності, але до цього призвів цілий комплекс чинників.

«Перш за все, це політична та економічна криза. Неможливість контролювати кордон внаслідок окупації призводить до ввезення на територію країни значної кількості зброї, яка в подальшому використовується для скоєння злочинів. Крім того, Донбас перетворився на «сіру зону», став транзитним шляхом для нелегального потоку зброї, наркотиків, контрабанди товарів та міграції злочинців у всьому СНД», – пояснює вона.

Ще одним криміногенним фактором є вимушене переселення злочинців зі сходу України.

Від війни тікають не лише правослухняні громадяни, а й криміналітет. Тому нас чекає не просто зростання вуличної злочинності, а й переділ сфер впливу між кримінальними угрупованнями – місцевими та вимушено переселеними.

«Другим криміногенним фактором є економічна криза, на тлі якої відбувається зубожіння більшої частини громадян. Багатьох на злочинний шлях штовхає повна відсутність можливості прогодувати себе з легальних джерел заробітку», – зазначила Маляр.

«Закон Савченко» хоч і призвів до звільнення великої кількості злочинців, але не став ключовим фактором зростання рівня злочинності.

«Рецидив звільнених за цим законом правопорушників, за різними прогнозами, може досягти 25%. Тобто чверть заявлених незабаром знову скоять злочин. Але навіть такі кількісні показники є незначними порівняно із загальною кількістю здійснюваних за рік злочинів. Звичайно, не можна применшувати негативну роль цього закону, оскільки річ не в статистиці, а в кожному збереженому житті людини. За цим законом звільнені особи, які вчинили тяжкі насильницькі злочини та є небезпечними для суспільства. Вже є випадки зґвалтувань і вбивств, скоєних звільненими за «законом Савченко», – проаналізувала Ганна Маляр.

Адвокат, кандидат юридичних наук Олександр Готін переконаний, що категорично стверджувати, що зростання рівня злочинності викликане дією «закону Савченко», неправильно та абсолютно необґрунтовано.

«Закон Савченко» разом з іншими причинами став додатковим чинником, що дестабілізував систему громадської безпеки.

Крім того, як пояснив адвокат, представлені нововведення до закону є безглуздими.

Під час представлення змін до закону міністр юстиції повідомив, що нова пропозиція щодо «закону Савченко» – щоб формула зарахування перебування в СІЗО «один день за два» залишалася тільки для осіб, які скоїли легкі або середньої тяжкості злочини. Всі особи, які є рецидивістами, що скоїли тяжкі або особливо тяжкі злочини, не мають можливості отримувати такого роду зарахування.

По-перше, чимала частина засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини вже вийшла за «законом Савченко» на свободу.

По-друге, на тих, хто ще відбуває покарання в місцях позбавлення волі й лише плануює вийти на волю, запропоновані Кабміном новели поширити буде вельми непросто. Стаття 58 КУ визначає: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або усувають відповідальність особи. А кабмінівські ініціативи щодо зміни «закону Савченко» передбачають посилення правового регулювання в сфері відбуття покарання, тому діяти вони будуть на майбутнє, на вже абсолютно нові ситуації.

По-третє, як випливає з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, що застосовується лише в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із м'якших запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України (наприклад, запобігти приховуванню особи від органів досудового розслідування або суду; запобігти знищенню, приховування або спотворенню предметів і документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ін.).

Володимир ГройсманПрем'єр-міністр України
Гройсман заявив, що найближчим часом Кабмін ініціює внесення змін до «закону Савченко»Сказано 19 вересня 2016 р.Статус обіцянки: Виконано

«У нинішніх реаліях при скоєнні злочинів незначної та середньої тяжкості підозрюваним часто обираються заходи, не пов'язані з триманням під вартою, а саме – особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, застава. Тому на основну категорію осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, нові законодавчі ініціативи «закону Савченко» не поширюватимуться. В зв'язку з цим, я вважаю, немає сенсу модернізувати від самого початку безглуздий проект – «закон Савченко». Більш логічним бачиться його повне та остаточне скасування», – пояснив ситуацію Олександр Готін.

Раніше було заявлено, що протягом 2016 року за «законом Савченко» на волю вийдуть 34 тисячі осіб.

Наразі, згідно з даними Мін'юсту, звільнили понад 8 тисяч осіб.