День кіно: що обіцяли кінематографістам політики?

Кіновиробництво в Україні набирає обертів. Однак чи сприяє цьому політика державних мужів – з’ясовувало Слово і Діло.

Щороку в другу суботу вересня в Україні відзначається День кіно. Статус державного свята він отримав ще в 1996 році. Історія українського кінематографа розпочалася 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних стрічок та влаштував перший у Російській імперії кіносенанс. Символічно також, що першим звуковим фільмом українського виробництва стала стрічка «Симфонія Донбасу» режисера Дзиґи Веретова, прем’єра якої відбулася в 1930 році у тій-таки першій столиці Радянської України.

Олександр ТурчиновСекретар Ради національної безпеки і оборони України
Збільшити фінансування кінематографуСказано 17 грудня 2009 р.Статус обіцянки: Не виконано

Сьогодні українське кіно дедалі більше позбавляється пережитків радянського минулого і з кожним роком набуває все більшої популярності. Часто це відбувається не завдяки, а всупереч зусиллям політиків (або всупереч їхній байдужості до долі вітчизняного кіно). У день, коли творці одного з найпопулярніших видів мистецтва святкують своє професійне свято, «Слово і Діло» вирішило пригадати, чим українські можновладці обіцяли допомогти українським митцям.

Традиція недотримання обіцянок перед кіновиробниками серед українських політиків має глибоке коріння. Навіть у чинних державних високопосадовців є невиконані обіцянки з цього приводу, зафіксовані ще під час їхнього перебування у владі в попередні періоди. До таких належить, наприклад, Олександр Турчинов, який у 2009 році, будучи першим віце-прем’єр-міністром в уряді Юлії Тимошенко, пообіцяв збільшити фінансування вітчизняного кінематографа до 74 млн грн. Тоді як у проекті Державного бюджету, поданому урядом на 2010 рік, на ці потреби закладалося всього 25 млн грн.

Євген НищукМіністр культури України
Нищук заявив, що до 13 травня у ВР буде поданий «Закон про кіно»Сказано 6 травня 2016 р.Статус обіцянки: Не виконано

А от одному з його наступників – віце-прем’єру В’ячеславу Кириленку – вдалося втілити в життя таку саму обіцянку. Наприкінці січня 2015 року він запевнив, що ініціює збільшення видатків із Держбюджету на кіновиробництво. У квітні наступного року в Міністерстві фінансів України «Слову і Ділу» повідомили, що в 2015 році на виробництво національних фільмів Держаним бюджетом передбачено 63,82 млн грн, що на 6,9 млн грн, або на 11,5% більше планових показників 2014 року.

Ще один урядовець, чинний міністр культури Євген Нищук, так і не виконав обіцянку щодо реєстрації у Верховній Раді закону «Про кіно». Обіцянку Нищука зробити це до 13 числа поточного місяця «Слово і Діло» зафіксувало 6 травня 2016 року. 19 травня міністр у коментарі журналісту «Слова і Діла» повідомив, що законопроект практично готовий, але «завис» у комітеті з питань культури та духовності. Він пояснив, що Мінкульт не став ініціатором законопроекту, тому що цей процес забрав би багато часу. Нищук тоді підкреслив, що швидкість ухвалення рішення залежить від комітету, який власне й має подати законопроект.

Обіцяли внести свою лепту в розвиток українського кіно й парламентські опозиціонери – щоправда, виключно відповідно до власного бачення. Так, наприклад, нардеп від «Опоблоку» Юрій Павленко в лютому 2015 року заявив, що його фракція вимагатиме, щоб тодішній спікер Верховної Ради Володимир Гройсман не підписував закон про заборону трансляції російських фільмів в Україні. Він, на думку Павленка, ухвалений із порушенням регламенту й не відповідає Конституії. Однак зусилля «опоблоківців» ні до чого не призвели, адже документ усе одно був підписаний і спікером ВР, і Главою держави, а відтак набув чинності минулого року.

Змінити гнів на милість щодо акторів, котрі потрапили до санкційного списку, у випадку, якщо ті змінять свої погляди на події в Україні, обіцяв віце-прем’єр Кириленко. Поки що ця обіцянка має статус «у процесі виконання».

Павло КлімкінМіністр закордонних справ України
Клімкін пообіцяв звільнити з російського полону українського режисера Олега СенцоваСказано 25 серпня 2014 р.Статус обіцянки: Не виконано

Чекають українські політики подібних дій і від російської сторони, щоправда, в набагато більш резонансній і важливій справі – справі кримського режисера Олега Сенцова, якого затримали 11 травня 2014 року в Сімферополі й наразі тримають у російській в’язниці. Звільнити режисера з російського полону обіцяв у серпні 2014 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін, однак коли рівно за рік після цього, 25 серпня 2015 року, Військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Сенцова до 20 років позбавлення волі, а жодних зрушень у процесі звільнення режисера так і не з’явилось, «Слово і Діло» надало цій обіцянці статус невиконаної.

Нагадаємо, в серпні цього року Україні повернули право номінувати власні національні фільми на кінопремію «Оскар».

Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»