Закон про спеціальний режим конфіскації майна розділив український парламент на три групи: тих, хто його підтримує, тих, хто проти нього протестує і тих, хто хоче його переписати. На початку чергової сесії Верховної Ради «Слово і Діло» вирішило розібратися, чого ж насправді вимагають українські депутати.
Конфіскація без розбору
В середині березня, коли розроблений Тетяною Чорновол законопроект про спецконфіскацію (№4811) тільки планувався до розгляду у Верховній Раді, один із лідерів «Народного фронту» і головних лобістів закону Сергій Пашинський був настільки впевнений в правильності цього рішення, що навіть пообіцяв, що «НФ» блокуватиме трибуну Ради, поки законопроект не буде включено до порядку денного. Так, власне кажучи, і сталося.
Але ось у подальшому цей метод не спрацював. Блокувати трибуну парламенту до ухвалення закону обіцяв і інший «народнофронтовець» – Юрій Береза. Потім ще один партієць цієї політичної сили, Вадим Кривенко, обіцяв усіма можливими способами домагатися ухвалення закону. Результату нуль, у всякому разі поки що. Солідарність із «Народним фронтом» у цьому питанні проявив і глава співзвучної партії «Народний контроль», а в стінах парламенту – позафракційний – Дмитро Добродомов. Власне, перерахованих вище депутатів і можна назвати головними лобістами закону про спецконфіскацію в тому вигляді, в якому він був спочатку поданий.
До слова, 5 липня автори законопроекту самі відкликали його, а в парламенті з'явився альтернативний проект закону – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей стягнення в дохід держави необґрунтованих активів і активів, власник яких не встановлено» №4890. І ось із цим документом, судячи з усього, багато парламентарів ще не знайомі.
І вашим, і нашим
Частина депутатів, що позитивно ставляться до ідеї конфіскації на користь держави майна, злочинних чиновників, що втекли з України, говорять про необхідність доопрацювання закону. Мовляв, документ сирий, і якщо його ухвалити в нинішньому вигляді, на виході отримаємо непрацюючий режим конфіскації з масою судових позовів і, як варіант, зі скасуванням його Конституційним судом. Таку думку (що в цілому побутує в усій пропрезидентській фракції) висловив член «БПП» Борислав Розенблат. Він заявив, що не голосуватиме за відповідний закон без внесення в нього змін – і свого слова дотримав.
Однопартієць Розенблата Борис Козир, у свою чергу, запевнив, що коли в парламенті з'явиться доопрацьований законопроект про спецконфіскацію, фракція «Блоку Петра Порошенка» його підтримає. Зокрема, нардеп зазначив, що необхідно внести зміни щодо запровадження прозорого механізму конфіскації й чітку схему її впровадження. Крім цього, проект закону має поширюватися тільки на оточення колишнього президента Віктора Януковича та державних чиновників.
Далі публічний «торг» за підтримку законопроекту ставав усе цікавішим: член «РПЛ» Андрій Артеменко заявив, що фракція проголосує за документ, коли з нього будуть виключені два речення – про стягнення в дохід держави необґрунтованих активів, власник яких не встановлений, до закінчення відповідного кримінального провадження.
А Юлія Тимошенко й зовсім заявила, що «Батьківщина» не проголосує за проект закону, поки в ньому не будуть враховані її вимоги. Вони полягають у наступному: повинна бути передбачена конфіскація виключно коштів Януковича і його оточення; конфісковані цінні папери в Бюджет повинні зараховуватися за номінальною вартістю без дисконтів; повинен бути ліквідований прихований механізм легалізації корупційних схем збагачення за рахунок продажу конфіскованих нафтопродуктів Курченка.
Проти всіх
Традиційно позицію головного бунтаря й критика ухвалених законів зайняли «Самопоміч» та «Опозиційний блок». Що стосується «Самопомочі», то це неодноразово повторювали різні її члени, «Слово і Діло» зафіксувало 2 таких обіцянки від підопічних Садового. Перше – від лідера фракції Олега Березюка, друге – від заступника голови Верховної Ради Оксани Сироїд.
Що ж до «Опоблоку», то тут в небажанні нардепів голосувати за спецконфіскацію розписався заступник голови його фракції Сергій Льовочкін. І ми йому охоче віримо: дивно було б очікувати іншого рішення від людини, що чотири роки очолював Адміністрацію президента Януковича.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»