Коло футбольних команд, здатних виступати на рівні Чемпіонату України, продовжує звужуватися. Проблеми з фінансуванням, зарплатні борги і, як результат, падіння конкуренції в боротьбі за спортивні трофеї й найкращих гравців. Так Україна втрачає свої футбольні традиції. В останні роки в зв’язку з російською агресією кризові явища у вітчизняному футболі поглиблюються й цього не можуть не помічати українські політики (чимало з яких самі є власниками футбольних клубів).
Так, у понеділок за ініціативи народного депутата й голови Федерації футболу України Андрія Павелка була створена Федерація футболу Криму. Її президентом став власник евакуйованого з півострова ФК «Таврія» Сергій Куніцин. Таким чином Павелко реалізував власну обіцянку, зафіксовану «Словом і Ділом» ще 25 квітня.
Між тим сам Куніцин, який також є народним депутатом, раніше обіцяв регулярно проводити турнір «Крим – це Україна!», а днями заявив про те, що ФК «Таврія» поновить виступи на континентальній Україні. Як відомо, нещодавно команда отримала домашній стадіон та базу в містечку Берислав Херсонської області. Поки що клуб виступатиме на аматорському рівні.
На жаль, в історії вітчизняного футболу є чимало невдалих прикладів із життя команд, які ще кілька років тому претендували на гру на топ-рівні. Наприклад, ужгородська «Говерла», що за підсумками Чемпіонату України в сезоні 2015/2016 посіла 13 місце, однак не пройшла атестацію для участі в наступному сезоні й втратила професійний статус через зарплатні борги перед футболістами, тренерами й обслуговуючим персоналом. Відродити клуб у березні 2015 року пообіцяв його власник – народний депутат від «Опоблоку» Нестор Шуфрич. Однак свого слова політик не дотримав (що, в принципі, й не дивно, зважаючи на рівень його відповідальності).
Шуфричу слід було би повчитися в мера Хмельницького: в жовтні минулого року Олександр Симчишин, іще будучи кандидатом на посаду міського голови, пообіцяв відродити місцевий футбольний клуб «Поділля». А вже влітку поточного року команда зіграла свій перший офіційний матч. Цьому посприяло виділення безкоштовного стадіону та фінансування за рахунок міської ради.
Сам Симчишин зазначав, що професійний футбол у Хмельницькому перебував у занепаді не один рік. Про таку ж ситуацію говорять і представники низки інших регіонів, чиї команди раніше складали конкуренцію топ-клубам, а нині зникли зі спортивної карти України.
Хтозна, можливо становище була б кращим, якби діяв обіцяний нардепом Івченком закон «Про футбол», що дозволив би розв’язати низку проблемних питань, таких як фінансування футбольних клубів, розмір заробітної плати гравців, фінансування команд другої ліги та робота профспілок. Однак ці добрі наміри члена «Батьківщини» так і залишилися на папері, оскільки він навіть не зареєстрував зазначений законопроект.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»