У цьому щотижневому огляді новин буде небагато. Зате всі – важливі.
Провокація в Криму
Власне, найважливіша новина тижня – те, що сталося на окупованій території АР Крим. Минулі вихідні – перекриття кордону та російські силовики, що бігають по навколоджанкойських степах, наче скажені дрохви. Середа – ті ж силовики заявляють про затримання в Криму сімох диверсантів Головного управління розвідки України, які хотіли влаштувати вибухи на низці підприємств і знизити туристичну привабливість Криму (так ніби з останніми недостатньо доьре справляється окупаційна влада). Згодом звинувачення підправили – мовляв, терористи хотіли дестабілізувати обстановку напередодні вересневих парламентських виборів в РФ. І додали деталь: мовляв, у ті ж дні проривалася ще одна група, під прикриттям артобстрілу з української території та за підтримки бронетехніки. Вкупі обидві групи вбили двох російських військовослужбовців.
Як докази росіяни показали відео з вилученими в диверсантів зарядами вибухівки, а також відео допиту деяких затриманих. І навіть президент РФ Володимир Путін виступив із заявою, що, мовляв, Україна стала на шлях терору. Серйозне звинувачення. Разом із накопиченням російських військ біля українських кордонів, багато хто побачив в ньому щось середнє між Глейвіцьким інцидентом і спробою гопника оформити «пред'яву» до інтелігента в темному підворітті.
Все б було добре, але виглядало це несерйозно навіть за російськими мірками – настільки, що викликало сумніви навіть у внутрішньої аудиторії. Диверсійно-розвідувальна група, без оголошення війни проривається через чужі прикордонні за підтримки артилерії – це вже трохи смішно. Відео з вибухівкою не витримувалл критики. Нарешті, питання почали виникати, коли ФСБ показало кількох «затриманих терористів».
Євген Панов – водій з Енергодара, досить відомий у місті волонтер. Так, він служив у ЗСУ, але, по-перше, аж ніяк не в ГУР, а в 37-му окремому мотопіхотному батальйоні, звідки давно демобілізувався. За словами рідних – нещодавно зник безвісти. Ось, знайшовся.
Прораб із Євпаторії, колишній зек Андрій Захтій – родом зі Львівської області, але давно жив у Криму і, судячи зі сторінкок у соцмережах, був великим фанатом Путіна й чорно-помаранчевих стрічок.
Нарешті, кримський татарин Редван Сулейманов, що, за словами глави Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, був викрадений невідомими ще близько трьох тижнів тому.
Український інтернет-сайт «Лівий берег» уже опублікував свою версію подій із посиланням на власні джерела в Криму. За їхніми даними, на вихідних дійсно сталися два інциденти зі стріляниною та як мінімум одним убивством. Ось тільки винуватцями були не українські диверсанти, а п'яні російські військові, які вступили в конфлікт із прикордонниками й цивільними.
Як би там не було, результатом інциденту стало скликання термінової сесії Ради безпеки ООН, на якому країни-члени Радбезу (крім, зрозуміло, РФ) беззастережно підтримали територіальну цілісність України. Рішуче відкинули російську версію подій і представники дипломатичних кіл США і ЄС. Схоже, на зовнішню аудиторію провокація також враження не справила.
Протест імені Савченко
У вівторок, 9 серпня, народний депутат від «Батьківщини» Надія Савченко вивела до Адміністрації Президента протестувальників – у першу чергу, матерів українців, які перебувають у полоні терористів на Донбасі. Кілька з них оголосили голодування. На думку присутніх, Глава держави робить недостатньо зусиль у справі звільнення полонених співвітчизників. Найоригінальнішою заявою Савченко на мітингу була пропозиція включити в групу переговірників, які займаються визволенням українців із полону, дружину Віктора Медведчука, телеведучу Оксану Марченко.
По завершенні мітингу кілька протестувальників розбили на вулиці намет. Надія Савченко переночувала в ньому разом із ними. Однак уже наступного ранку «мала архітектурна форма» була згорнута.
Історія мала цікаве продовження. Як ми вже писали, інший колишній бранець Кремля, Геннадій Афанасьєв, публічно, через свій Facebook, відмовляв співвітчизників підтримувати ініціативи Савченко, посилаючись на їх провокативність. Пізніше Афанасьєв опублікував на своїй сторінці скріншот діалогу з відомим посередником між Україною і ДНР, афільованим з Віктором Медведчуком, Володимиром Рубаном. У ньому останній натякає Афанасьєву на можливість публікації «кримських протоколів». Може йтися лише про протоколах допиту Афанасьєва в Криму, де той дає потрібні ФСБ свідчення. Афанасьєва-то це навряд чи дискредитує: відомо, що до нього застосовувалися різні методи впливу, а під тортурами будь-хто зізнається в чому завгодно – хоч у вбивстві Кеннеді. Інше питання– - якщо це листування дійсно мало місце, то звідки ці протоколи у Рубана?..
Бунт вкладників «Михайлівського»
Були в столиці й інші акції з вогником. 9 серпня Хрещатик був перекритий сотнею протестуючих. Вони вимагали від держави, а точніше від Фонду гарантування вкладів, повернути їм заощадження, що зникли під час банкрутства банку «Михайлівський». Поліції довелося застосувати силу для розблокування вулиці. Пізніше спільна група співробітників прокуратури, МВС і СБУ затримала голову правління ВАТ «Банк Михайлівський» за фактом розкрадання 870 млн грн банківських коштів та доведення банку до неплатоспроможності.
Зберігайте гроші в банках! Трилітрових
10 серпня детективи Національного антикорупційного бюро України викрили на хабарі в 150 тис. дол. суддю Дніпровського районного суду міста Києва Миколу Чауса. Взагалі цей суддя – особа відома. Він судив учасників Автомайдану на рубежі 2013 і 2014 років, вів справу Геннадія Корбана і скасовував розшук Юрія Іванющенка. Характерно, що під час обшуку в нього знайшли банку – звичайну, трилітрову – в яку той закатав гроші. Банка, відповідно, була закопана на городі... ну як тут не згадати Поле Чудес?!
Здавалося б, усе готово до затримання заначеного корупціонера. Але не тут-то було! Чаус – суддя, і, як такий, користується імунітетом. Котрий може зняти тільки парламент. Котрий на канікулах. Поки він повернеться або збереться на позачергове засідання, суддя може і втекти. Власне, здається, він уже: на запланований допит Чаус так і не з'явився. Звичайно, закордонний паспорт у нього вилучили, але це слабка втіха.
Новий арешт чиновника часів Януковича
9 серпня військова прокуратура спільно з СБУ затримала «головного обнальника Януковича» – колишнього першого заступника голови Державної податкової служби Андрія Головача за підозрою в незаконному відшкодуванні податку на додану вартість на 3 млрд гривень. Можлива сума застави – 200 млн.
Ще один зрив електронного декларування?
Як Президент України Петро Порошенко, так і прем'єр-міністр Володимир Гройсман обіцяли українцям та іноземним партнерам, що система електронного декларування буде запущена вчасно – 15 серпня. Однак Держкомісія зі спецзв'язку раптово, без супутнього пояснення причин, відмовила у видачі системі сертифікату безпеки. Запускати ж систему без сертифікації та відповідного захисту, за словами глави Національного агентства протидії корупції Наталії Корчак, не можна.
Зрив або хоча б затримка запуску системи, безумовно, – бальзам на душу дуже багатьом чиновникам, які отримають час на «підчищення» своїх фінансових «хвостів». От тільки Україні це загрожує зривом процедури надання безвізового режиму з Євросоюзом, нового траншу МВФ, проблемами в економіці та просіданням курсу гривні.
Можливість повномасштабної війни
На завершення згадаємо питання, яке хвилює зараз більшість українців – чи свідчать події цього тижня, що ми стоїмо на порозі відкритої й повномасштабної війни з Росією?
Експертні думки з цього приводу розійшлися. Але сукупний висновок – швидше, все ж таки, що ні. Так, дійсно, Росія зосередила значні сили на українському кордоні, а також на окупованих територіях. Більше того, цей серпень як символічно, так і політично – мабуть, найзручніший час. Олімпіада, політичні канікули (як в Україні, так і у світі), 25-та річниця незалежності України та друга річниця Іловайської операції, президентська кампанія у США та близькість парламентської кампанії в РФ. Усе це – чинники, що свідчать на користь загострення.
Фактори, які говорять про те, що повномасштабна війна все ж не почнеться:
неготовність збройних сил РФ до конфлікту такого масштабу. Повноцінна війна з Україною, що хоча б у теорії передбачає захоплення міст із населенням понад мільйон, включно з Києвом, потребуватиме більше військ, ніж зараз зосереджено на наших кордонах. Фактично вона вимагала б мобілізації в РФ. Цього немає;
поганий міжнародний фон. Термінова сесія Радбезу ООН по результатах кримських подій показала одностайну підтримку України і одностайне засудження РФ;
сумнівно, що російська влада змогла б отримати гарантовану вигоду з великого конфлікту. Створення ще однієї «республіки» лягло б безглуздим тягарем на російський бюджет, тоді як спроба окупувати частину України відкрито призвела б до санкцій значно більш високого ступеню.
Однак обмежений конфлікт зі спробою розширити територію терористичних «республік», нанести українським військам поразку, достатню для дестабілізації ситуації в Україні, цілком можливий.
Втім, ряд експертів заявляє, що вся ця погано зрежисована постановка в Криму – лише спроба Кремля вийти з Мінського процесу й дискредитувати Україну в очах Заходу як країну, причетну до тероризму. Що ж, і таке можливо. В такому випадку, реакція РБ ООН повинна була виявитися для росіян дуже невтішною.
Віктор Трегубов, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»