Схоже, що динаміка змін у рейтингу відповідальності членів Кабінету міністрів стосується будь-кого, крім міністра юстиції: починаючи з перших місяців роботи в 2014 році й до сьогодні він упевнено перебуває в п’ятірці лідерів. Станом на 29 червня, маючи 62% виконаних обіцянок, Павло Петренко посідає другу сходинку в зазначеному рейтингу й поступається лише міністру молоді та спорту Ігорю Жданову. Чи дає це привід для оптимізму та яку публічну стратегію обрав Петренко, спробувало дослідити «Слово і Діло».
Одним із лейтмотивів діяльності міністра стало реформування системи державних послуг та максимальне спрощення процесу їх надання – саме цього питання стосується найбільша кількість обіцянок Петренка. Так, на виконання одного з його зобов’язань в органах державної реєстрації спочатку запрацювали відеокамери (щоб громадяни могли вирахувати найбільш сприятливий час для візиту), потім почали створюватись єдині центри надання адміністративних послуг. Також, працюючи в цьому напрямку, Петренку вдалося ліквідувати реєстраційні служби, запровадити електронну заявку на електронну реєстрацію права на нерухоме майно, відкрити доступ до реєстру майнових прав та налагодити автоматичний обмін інформацією щодо реєстрації бізнесу між державними органами. Втім, обіцянки надавати всі адмінпослуги в єдиних регіональних центрах та перевести всі сервіси Мін’юсту в електронний формат поки що мають статус «у процесі виконання».
Другим напрямком роботи, який найчастіше коментував Петренко, стали правові методи повернення Криму або компенсації за його анексію. Серед виконаних обіцянок Петренка в цьому напрямку – звернення до відповідних інстанцій про відшкодування збитків щодо півострову та створення спеціального підрозділу з цією метою, судовий позов проти Росії за порушення прав ув’язнених в автономії. Також очільник Мін’юсту пообіцяв запроваджувати фінансові санкції щодо російських компаній, які привласнили українське майно в Криму (ця обіцянка перебуває в процесі виконання).
Чимало публічних зобов’язань Петренка стосуються боротьби з корупцією. Сюди можна віднести його заяви про розробку пакету законопроектів для посилання відповідальності за корупцію, про створення спеціалізованого антикорупційного органу для розслідування злочинів високопосадовців (усе – виконано). Також міністр пообіцяв створити спеціальний Вищий антикорупційний суд (поки що «в процесі») та запустити роботу Національного агентства з протидії корупції до кінця 2015 року. З останньою обіцянкою чиновник не впорався.
У віданні Мін’юсту перебуває й така чутлива та водночас оповита легендами сфера, як судочинство. Звісно, що у своїй публічній риториці Петренко не міг обійти стороною питання українського суддівства. Є тут у нього як виконані, так і провалені зобов’язання. Наприклад, заява про переатестацію всіх суддів до кінця серпня 2014 року так і не була реалізована, зате міністру вдалося не пустити до Вищої Ради юстиції одіозних суддів часів Януковича та вчасно подати на розгляд парламенту проект закону «Про відновлення довіри до судової системи України».
Логічним продовженням реформаторської роботи Петренка після судів стали зміни в системі відбування покарань. Реформа мережі тюрем та їхній аудит поки не завершились, а от обіцяні покращення умов для в’язнів (звісно, якщо вірити відповіді на офіційний запит із Державної пенітенціарної служби) та перевірка закладів відбування покарань на предмет порушень дійсно мали місце.
Таким чином, констатуємо, що Павло Петренко зміг виконати більше половини обіцянок, які він дав спочатку на посаді народного депутата VII скликання, а потім – міністра юстиції, а саме – 62%. В абсолютному вимірі це означає, що очільник Мін’юсту виконав 61 обіцянку з 98. 14 зобов’язань Петренко провалив, ще 23 – поки виконуються.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»