Україна в передчутті: з першого січня 2016 набуває чинності угода про зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Якщо виконанню планів Президента та уряду не завадять інтриги Кремля або інші непередбачені обставини, це стане найбільш значущим на цей момент кроком на шляху зближення з ЄС. Але чи будуть його наслідки сприятливими для життя простих українців?
Жовто-сині починають – і програють
«З Нового року починаємо», – написав Петро Порошенко на своїй сторінці в Facebook 17 листопада. «Щойно Європейський Союз повідомив про свою готовність до зони вільної торгівлі з Україною з першого січня 2016 року. До нас прийшла нота Ради Євросоюзу про завершення всіх процедур для запуску зони вільної торгівлі», – повідомив Президент.
Звичайно, це – далеко не початок руху України на шляху об'єднання з ринком Європи. Кроки назустріч ЗВТ, принаймні формально, почала робити попередня українська влада. Переговори про поглиблення економічного співробітництва у сфері відкритості ринку в рамках Угоди про асоціацію з ЄС почалися ще в 2007 році – за президента Віктора Ющенка. Процес загальмував у грудні 2013 року, коли Янукович відмовився підписувати горезвісний документ на саміті у Вільнюсі.
По суті, угода про ЗВТ – найреальніша й найбільш економічно значуща його частина, яка і стала одним з головних досягнень, за які боровся Майдан. Для початку наша країна отримала доступ своїх товаровиробників на ринок Європи: 15 травня 2014 року ЄС в односторонньому порядку скасував мита й збори для широкого асортименту українських товарів. Те, що мало хто зміг скористатися ними, показало вітчизняному виробнику його реальний рівень: бізнесмени зіткнулися з невідповідністю стандартів і вимог до якості – і багато з них дали задню.
Втім, це шлях у нікуди. Адже якщо зона вільної торгівлі неминуча, то рано чи пізно українським виробникам доведеться зійтися з європейськими конкурентами в жорстокій битві за споживача. Але вже на своїй території.
«Європейці торік уже знизили ввізні бар'єри для українських товарів, чим фактично дали можливість існувати на європейському ринку українським товарам. Це інше питання, що українські товари там не дуже-то й представлені, але вони не представлені через те, що вони неконкурентоспроможні здебільшого», – вважає виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера, економіст Олег Устенко.
Протекціоністська політика, яку передбачає угода про зону вільної торгівлі з ЄС, може виявитися «холодним душем» для вітчизняного виробника.
Купувати по-європейськи
Тим часом, головне, чого з побоюванням і таємною надією чекають українці від ЗВТ з Європою – динаміка зміни цін. З одного боку – скасування мит, що означає зниження цін на європейські товари на 10-15%, з іншого – початково висока ціна європейських товарів і нестабільність української валюти. Експерт з аграрної політики Олексій Якубін приводу для оптимізму українських покупців не бачить.
Ціни якщо й знизяться, то лише на найближчий час і виключно на українські товари, які наша країна продає за кордон, вважає він. «Зона вільної торгівлі означає не тільки те, що в Україну прийдуть безмитні європейські товари, а ще й те, що Україна тепер втратить російський продовольчий ринок. Це буде означати, що багато товарів, які Україна зараз експортує – сири, кондитерські вироби – будуть менш затребувані. Тому в короткостроковій перспективі ми можемо дійсно побачити падіння ціни українських товарів», – вважає Якубін.
Але надалі Україну чекає неминучий ріст цін. Втрата російського ринку змусить вітчизняного виробника скорочувати виробництво, а значить – собівартість продукції виросте. «Це скінчиться тим, що багато українських виробників просто-напросто скоротять кількість продукції. Скоротиться кількість робочих місць, відрахування до Бюджету. У більш тривалій перспективі ця ситуація буде означати, що ціни так чи інакше будуть зростати – як на європейські, так і на українські продовольчі товари», – констатує він.
І дійсно, навіть якщо європейські товари почнуть надходити в Україну без мит, це зовсім не означає, що для українців вони стануть доступнішими, адже ціновий поріг у всіх країнах ЄС є значно вищим, ніж у нас. Деякі товари в країнах, що межують з Україною, коштують приблизно стільки ж. Приміром, у Польщі, за даними сайту Koszyk cenovy, кілограм свинини коштує в середньому 16 злотих – це приблизно 96 грн, що не сильно відрізняється від цін в супермаркетах Києва. За кілограм картоплі поляки платять у середньому 1,2 злотих, тобто в районі 7 грн. А ось десяток яєць нашим західним сусідам обходиться в 3,4 злотих, тобто близько 20 грн, що в цілому дешевше, ніж в Україні. Але це – скоріше виняток із правил. Загалом середня вартість кошика з 50 продуктів (включаючи їжу та елементарну побутову хімію) у Польщі оцінюється в 221-272 злотих в залежності від регіону і політики торговельних мереж. Для середньостатистичного українця це практично непідйомна сума – 1326-1632 грн.
Авіамеханік Максим Дідковський, що тривалий час пропрацював у Литві, відзначає, що за помірними підрахунками, на харчування та елементарні побутові потреби в цій країні йде приблизно 300 євро на одну людину. Навіть у цій пострадянській країні ціни в середньому вищі, ніж в Україні, зазначає він. «Молочка – така ж, як і в Україні, літр молока – приблизно 1 євро. Хліб – 50-70 євроцентів. А от ліки та хімія там дуже дорогі. Тому, відправляючись у Литву, я намагався закуповуватися побутовою хімією в Україні», – розказує Максим.
Порівняння цін із країнами з більш високою платоспроможністю населення і зовсім не дає приводу для оптимізму. Наприклад в Німеччині кілограм свинини в середньому за рівнем цін супермаркеті коштує приблизно 9,5 євро – це близько 244 грн. Картопля – від 2 євро (від 51,5 грн) за кілограм, яйця – від 2,3 євро, тобто від 60 грн за десяток.
Українка Наталя Ґщопф уже 4 роки живе в Німеччині. Відвідуючи родичів у Києві, вона відзначає, що деякі продукти в Україні коштують навіть дорожче, ніж у заможній Німеччині. «Хліб точно дешевший, молочне. А ось такі речі, як зелений салат, помідори (взимку та восени) – дорожчі. Там цього більше, ніж у нас, і це не вважається «ексклюзивом», – говорить вона. – А в «Новусі» на Академмістечку під це відведені окремі «fancy-полиці».
Але й це ще не все. Як зазначає Олексій Якубін, Євросоюз субсидує виробництво деяких соціальних товарів. «Багато одиниць товарів там отримують субсидії – і від європейських інститутів, і від національних урядів. Тому деякі з них там можуть продаватися нижче собівартості», – говорить експерт. Українцям такого подарунка навряд чи варто очікувати.
Його колега, глава Комітету економістів України Андрій Новак також дуже стриманий у прогнозах. Він вважає, що потрапляння на ринок європейських товарів не обов'язково спровокує зниження цін. «Багато чого буде залежати від курсу гривні, тому що це, так чи інакше, імпортний товар, який буде закуповуватися за валюту, і якщо триватиме девальвація гривні, то не лише не буде зниження цін, а навпаки – вони будуть рости», – застерігає Новак.
Однією з небагатьох груп товарів, на які ціни, ймовірно, знизяться, є автомобілі. Враховуючи, що український авторинок практично суцільно заповнений іномарками, ціна на них без митного збору дійсно зменшиться. Але, на жаль, відсоток людей, які відчують такого роду зміни, дуже невеликий – занадто велика частина населення перебуває фактично за межею бідності.
Загалом, запровадження зони вільної торгівлі з ЄС, скоріш за все, стане ще одним тестом на витривалість для українського суспільства. І головне – щоб після підвищення комунальних тарифів, інфляції, а потім – нового зростання цін на продукти, українці остаточно не зневірилися в своїх євроінтеграційних перспективах. І вже тут все буде залежати від того, які аргументи українська влада зможе навести на користь «великої європейської мрії».
***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»