10 лютого 2015 Верховна Рада України підтримала запропоновану Президентом України Петром Порошенком кандидатуру на посаду голови Генеральної прокуратури. За призначення Віктора Шокіна проголосували 318 депутатів із 226 необхідних. Але вже через півроку роботи генпрокурора депутати активно збирають підписи за його відставку, як було і з його попередником. «Слово і Дело» вирішило проаналізувати, наскільки ефективно працював голова ГПУ.
Не підтримали, але проголосували
Незважаючи на те, що Віктор Шокін був призначений голосами 318 нардепів, багато парламентарів висловлювалися проти такої кандидатури. Наприклад, уся партія «Самопоміч» відмовилася голосувати за нього. Основна причина, з якої депутати не бачили Шокіна в ролі головного прокурора – прихильність до системи.
Шокін працює в Генеральній прокуратурі багато років – з 1999 року. Там він свого часу обіймав посаду старшого слідчого з особливо важливих справ, а в 2002-му вперше став заступником генпрокурора. Правда, вже в 2003 році він пішов з посади – після звільнення Святослава Піскуна. Офіційна причина: за станом здоров'я. Але після повернення Піскуна в крісло, у 2004-му, повернувся і Шокін. Правда в 2005 році він знову пішов із займаної посади.
Повернувся в ГПУ правоохоронець тільки з Петром Порошенком. Їхній тісні і близькі зв'язки – не секрет: Віктор Шокін і Петро Порошенко – куми. Тому, як тільки Петро Олексійович став господарем Банкової, Шокін відразу ж повернувся до Генеральної прокуратури. Наприкінці червня 2014 його призначили заступником генпрокурора Віталія Яреми, чиє крісло Віктор Шокін, згодом і посів.
Ходять чутки і про інший бік медалі дружби Петра Порошенка з Шокіним. Подейкують, що в минулі часи Віктор Шокін «шив» справи «неугодним» Петру Олексійовичу людям. Принаймні, колись так заявляв Ігор Коломойський про його звинувачення в замаху на життя адвоката Сергія Карпенка в 2005 році. До речі, примітно, що після повернення Шокіна вже в якості голови ГПУ, справу проти Коломойського знову було поновлено.
У підсумку, до моменту голосування людина, настільки близька до Президента України, викликала у депутатів серйозні побоювання. «Вихованець системи не змінить систему. Тим більше, таку продажну і прогнилу, як ГПУ. Через відкритий конкурс ми повинні привести на посаду генпрокурора людину, яка ненавидить корупцію. І Генпрокуратуру в її нинішньому вигляді», – прокоментував тоді кандидатуру Шокіна депутат від «Самопомочі» Єгор Соболєв. Крім нього, виступали проти Володимир Парасюк, Ігор Луценко, Ганна Гопко. Примітно, що Віталій Купрій, який проголосував за кандидатуру Шокіна, вже наприкінці березня пообіцяв підняти питання про відставку генпрокурора. Правда, обіцяне й досі не виконав.
Що зроблено, те зроблено
За півроку роботи на державній службі Віктор Шокін устиг дати 8 обіцянок. З них одну обіцянку головний прокурор провалив, дві – виконав. Але варто розглянути їх докладніше.
Так, новий генпрокурор пообіцяв звільнити всіх працівників прокуратури, які не пройдуть люстрацію, і розслідувати злочини проти Майдану в повному обсязі. Що стосується першого, то багато працівників прокуратури, які підпадають під закон «Про очищення влади» люстровані не були. Приклад – заступник Шокіна Володимир Гузир, який відзначився «нервозністю» в корупційній справі Шапакіна-Корнійця, і, за всіма правилами, повинен був покинути ряди ГПУ. Але Шокін в підопічному відомстві вирішив особисто вирішувати долю співробітників. Тому Гузир, який з 2007 по 2011 рік працював першим замом начальника Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, а також Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, не тільки залишився в ГПУ, але й отримав високу посаду.
Що стосується другої обіцянки, тут і взагалі нічого розповісти. Зробили силовики на цьому терені дві речі за півроку: 26 березня 2015 СБУ передала документи, підписані колишнім главою СБУ Олександром Якименком про події на Євромайдані. А 26 червня 2015 року СБУ затримала одного з керівників полку міліції особливого призначення «Беркут», причетного до розстрілів.
Далі Шокін обіцяв довести до логічного завершення кримінальне провадження за обвинуваченням мера Харкова Геннадія Кернеса (ще не зроблено), допитати всіх причетних до продажу каналу «Інтер» (результатів немає) і внести до ВР подання про зняття недоторканності з голови Апеляційного суду Києва Антона Чернишенка ( який ховав гроші в мантію, виносив неправомірні рішення і взагалі втік). Останнє Шокін все-таки зробив, хоча і не вчасно.
Менше з тим, все ж дві своїх обіцянки глава ГПУ виконав. Він зміг створити єдиний реєстр злочинів проти Євромайдану та відновив графу «Призначення» на сайті Генпрокуратури. Чи достатньо цього для виконання поставлених завдань – вирішувати депутатам.
Станом на 17 липня 106 парламентаріїв підписалися за відставку Шокіна з посади. Однак для розгляду питання звільнення генпрокурора необхідно зібрати 150 підписів. В експертному середжовищі на запитання про ймовірність збору потрібної кількості підписів відповідають ствердно. Сумніви викликає голосування парламенту за відповідну постанову.
«Я думаю, що підписів за відставку вони зберуть достатньо. Але, справа в тому, що голосів за відставку, швидше за все, не вистачить. Тобто, 226 голосів вони можуть не зібрати. Адже навряд чи Президент дозволить, щоб парламент зняв прокурора – бо це для нього буде певним поганим знаком, підривом його авторитету, а також приниженням. Тому. я думаю, голосів не вистачить. А ось ініціювання самої відставки перед виборами – хороша інформаційна кампанія, особливо на тлі останніх корупційних скандалів, які виникали в ГПУ. Я думаю, ця тема буде просуватися й надалі, особливо в «Самопомочі» і «Радикальній партії Олега Ляшка», які є ініціаторами цього процесу», – розповів у коментарі «Слову і Ділу» політолог Руслан Бортник.
Що ж стосується оцінки роботи Шокіна, то, за словами експерта, його діяльність вкрай неоднозначна. «Оцінити роботу Шокіна можна не надто однозначно, тому що старт був дуже гучним – арешт Єфремова, Чечетова... а потім ця діяльність затихла і зійшла нанівець. Але все ж я не хотів би однозначно про це говорити, тому що, наскільки мені відомо, є певні питання до стану здоров'я генпрокурора, тому могли бути об'єктивні речі, які не дозволили Шокіну так само яскраво продовжити роботу далі. Але факт залишається фактом: жоден гучний корупційний процес, ініційований Генпрокуратурою, не пройшов судової стадії, ніхто не покараний і нічого не завершено», – зазначає Бортник.
Проте, на його думку, альтернативної кандидатури зараз немає. До того ж, часта зміна глав ГПУ ні до чого доброго не приводить. «Я не бачу більш адекватної кандидатури зараз. Я не думаю, що Президент погодиться, щоб цю посаду на час зайняв Давид Сакварелідзе. Це буде просуванням грузинської команди. Це у нас уже третій генеральний прокурор трохи більше, ніж за рік, часта зміна генпрокурорів призводить до деморалізації органів, до зниження авторитету кожного наступного прокурора. Мені здається, потрібно дати трохи більше часу чолі ГПУ, не можна їх так часто міняти. Шокін, до речі, – не найгірший прокурор серед останніх. Принаймні, його діяльність найбільш помітна на тлі Махніцького або Яреми», – підкреслив Бортник.
Що ж, у відставку Шокіна за ініціативою депутатів і справді слабо віриться. Адже звільнити протеже і кума Президента – значить піти проти нього самого. А в чому-в чому, але у впливовості Порошенка сумніватися точно не доводиться. Куди ймовірніше те, що Віктор Шокін залишить посаду глави ГПУ за станом здоров'я, ніж ганебно звільнений парламентом. І може так буде й краще для всіх.
Анастасія Оратовська, спеціально для «Слово і Діло».
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»