Недореформа виборчого законодавства, або Як нардепи «поховали» відкриті виборчі списки

Читать на русском
Галас, який останні півроку нагнітають навколо нового закону про місцеві вибори, завершився черговою перемогою великих політичних гравців, які перетворили майбутні вибори мерів і місцевих депутатів на черговий фарс.

8 червня депутати Верховної Ради нарешті спромоглись ухвалити бодай якісь зміни до виборчого законодавства про місцеві вибори. Слово «якісь» вжите не випадково: з кількох варіантів законопроектів «Про місцеві вибори», нардепи проголосували за основу законопроект, який передбачає найбільш зручний формат участі партійних проектів у виборах – без зміни самої філософії їх проведення.

Нагадаємо, до цього часу, депутатів місцевих рад усіх рівнів обирали за змішаною виборчою системою. Наприкінці минулого року, партії-учасниці коаліційної угоди чітко заявили: виборча реформа розпочнеться зі зміни закону про місцеві вибори, які мають відбутися на пропорційній основі (кандидати висуваються політичними партіями) за відкритими списками. Вибори голів великих та середніх міст пропонувалося проводити у 2 тури.

Втім, дискусія затягнулася майже на півроку. Спочатку законопроектів було 4, потім пріоритетними було визначено два: № 2831-2 та № 2831-3. Перший документ передбачав, що частину місцевих рад громадяни мали б обирати за багатомандатними мажоритарними округами (сільради, райради, міські ради маленьких міст), тоді як решту місцевих рад більших населених пунктів – за пропорційною системою відкритих списків. У другому законопроекті пропонувалося сільські ради обирати за мажоритарною системою, а всі інші ради – за пропорційною системою з відкритими списками. Здавалося б, обидва законопроекти – цілком демократичні та пропонують кардинальні зміни у виборчому законодавстві. Проте диявол криється в деталях.

Насправді дійсно якісні зміни у виборчій системі були запропоновані в законопроекті № 2831-2 (автори – група з 19 нардепів, серед яких Андрій Парубій, Олександр Черненко, Сергій Лещенко, Павло Різаненко), котрий дістав найбільшу кількість схвальних відгуків експертної спільноти. В ньому була запропонована така схема проведення місцевих виборів:

  • сільські, селищні, районні ради, районні ради міст, міські ради невеликих міст (до 90 тисяч жителів) депутати обираються за багатомандатною виборчою системою, визначається від 2 до 4 мандатів в кожному окрузі, суб’єктами висування є міські організації партії, також передбачена можливість самовисування;

  • міські ради великих міст та обласні ради вибори відбуваються за пропорційною системою з відкритими списками, суб’єктами висування є місцеві осередки партій;

  • міські голови невеликих міст (до 90 тис. жителів) обираються за мажоритарною системою відносної більшості;

  • міські очільники великих міст обираються за 2-туровою мажоритарною системою абсолютної більшості.

Проте цей законопроект нардепи так і не підтримали: в сесійній залі за основу був проголосований законопроект № 2831-3 авторства народних депутатів Вадима Денисенка, Сергія Алєксєєва (обоє представляють фракцію «БПП»), Ігора Попова, Юрія Чижмаря («Радикальна партія»), Олена Ледовських («Народний фронт»). Ключова відмінність документу від проекту № 2831-2 полягає у визначенні самого поняття «відкриті списки». Прикриваючись цим поняттям, автори взятого за основу законопроекту пропонують громадянам обирати депутатів обласних, районних, міських, районних у містах рад за пропорційною виборчою системою з преференціями (за виборчими списками місцевих організацій партій) з одночасним висуванням кандидатів в територіальних округах, на які поділяється багатомандатний округ. Ще одне нововведення законопроекту – запровадження на місцевому рівні виборчих блоків. Кандидатів можуть висувати місцеві партійні організації чи блоки – не більш ніж два в кожному територіальному окрузі.

Що це означатиме на практиці? Насправді не йдеться ні про які відкриті виборчі списки. Спочатку партії висуватимуть в кожному окрузі по 1-2 кандидатів, за яких мають отримати достатню кількість голосів, аби за сумою результатів по кожному округу подолати 5% бар’єр (для блоків – 7%). Таким чином, така система може призвести до значних «перекосів» у представництвах округів: одні будуть представлені кількома депутатами, за іншими – взагалі нікого не буде обрано.

Висновок невтішний: кандидати та партії торгуватимуться. Першим потрібен буде впізнаваний і рейтинговий партійний бренд, другим – ресурс кандидата, його популярність, рейтинг, гроші, мережа. Таким чином, громадяни знову обиратимуть рейтингові політичні сили, до яких пристануть місцеві «грошові мішки». «Політичні шулери з «БПП» та «Батьківщини», всупереч коаліційний угоді, підсунули виборцям «зв’язану виборчу систему» замість системи з відкритими списками! Фактично це винятково партійна мажоритарка з преференцією для «великих партій». Як результат, ми знову будемо мати на місцевих виборах політичну корупцію, підкуп виборців та недоброчесні ради», – влучно висловився політолог Віктор Таран на своїй сторінці у Facebook.

Скоріш за все, законопроект буде прийнятий в цілому вже наступного тижня, адже нардепи проголосували за рішення щодо підготовки документу до другого читання за скороченою процедурою. Тож уже в липні-серпні партії-важковаговики оголосять тендери на кандидатів, а по телевізору будуть і надалі брехати про те, що виборців очікує небачений досі парад демократії з відкритими списками й найкращими представниками-кандидатами в списках партій.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: