Відставка Кіхтенка: з чим не впорався донецький губернатор?

Основними причинами анонсованої відставки голови Донецької ВЦА сміливо можна назвати незадовільну управлінську діяльність Кіхтенка та його принципово відмінні від суспільних настроїв погляди на співпрацю з самопроголошеними республіками.

Сьогодні, 11 червня, Президент України Петро Порошенко візьме учать у виїзній нараді, присвяченій зведенню фортифікаційних споруд на сході України. За інформацією в ЗМІ, в ході неї буде також представлено й нового очільника Донеччини, який змінить на цьому посту нині голову Донецької військово-цивільної адміністрації Олександра Кіхтенка.

Серед головних претендентів, чиє прізвище, на думку експертів, назве сьогодні Петро Порошенко – колишній губернатор Житомирської області й екс-народній депутат Павло Жебрівський. «Слово і Діло» вирішило проаналізувати можливі причини відставки Олександра Кіхтенка.

12 травня Президент України Петро Порошенко виніс догану голові Донецької ОДА Олександру Кіхтенку за повільне будівництво інженерних споруд. 5 червня під час своєї прес-конференції Глава держави наголосив на особистій відповідальності Кіхтенка за будівництво фортифікаційних споруд. Саме після цього про звільнення Кіхтенка стали говорити як про логічний кадровий крок Президента.

Незадовільна діяльність Кіхтенка на посаді голови ДВЦА

Від першого «недонецького» губернатора в Донецькій області суспільство очікувало якісних трансформацій манери управління в регіоні. Однак цих змін в області так і не відбулося. По-перше, великі питання викликала кадрова політика губернатора: як серед виконавчої влади в Донецькій області, так і на державних підприємствах регіону не відбулося жодних оновлень. Колишні члени «Партії Регіонів», «перефарбувавшись», залишилися на своїх посадах. Кіхтенко пояснив це їхнім патріотизмом, професіоналізмом та дефіцитом кадрів. Колишній «регіонал» Олександр Кравцов довгий час був його заступником, незважаючи на скандали, пов'язані з бізнесом його родини. Обурення громадськості викликало й призначення заступника міського голови Слов'янська Нелі Штепи 22-річного Ярослава Секірожа радником голови Донецької ОДА.

Економічна ситуація в регіоні також не покращилась. Минулої зими Україна була змушена закуповувати вугілля як у інших країн, так і в сепаратистів, і навіть – у країни-агресора. І це – незважаючи на те, що на українських шахтах, які залишилися під українським контролем, були значні запаси вугілля. Губернатор пояснює такий колапс відсутністю необхідних повноважень та руйнуванням логістики й інфраструктури в регіоні.

Не були розв'язані й питання забезпечення переселенців благами першої необхідності: житлом, роботою, соціальними гарантіями (хоча ця проблема актуальна й на загальнодержавному рівні).

Не побачив Донбас і обіцяного наведення ладу на підприємствах області. Так, на початку 2015 року відбулася низка страйків шахтарів – як через відсутність заробітної плати, так і через неефективне управління на підприємствах. Корупція та контрабанда в області також залишаються на високому рівні. Експерти відзначають відсутність порозуміння між головою Донецької ОДА та силовими структурами.

22 квітня розпорядженням Кабінету міністрів України була створена урядова комісія, яка мала би перевірити ефективність діяльності Донецької ОДА. 21 травня сам Кіхтенко розповів, що урядова комісія, котра перевіряла його діяльність, визнала роботу Донецької облдержадміністрації незадовільною. Кіхтенко тоді заявив: «З фактами, які наведені у висновках, можна сперечатися – більшість зауважень стосується центральних органів влади, ОДА на ці процеси просто не має впливу». За його словами, він не розуміє, яким чином були зроблені ці висновки, оскільки комісія фактично не працювала на місці. А 8 червня Олександр Кіхтенко і звагалі запевнив, що висновки урядової комісії – фальсифікація, а уряд Яценюка оголосив війну Донецькій обласній державній адміністрації.

Політичний фактор

Кілька днів тому Петро Порошенко повідомив, що Україна розпочинає щільну економічну блокаду окупованих територій Донбасу. Мета цієї політики – перекладання всієї відповідальності за соціальну, економічну, гуманітарну ситуацію на окупованому Донбасі на Російську Федерацію. 3 червня група депутатів із різних фракцій зареєструвала проект закону про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що передбачає посилення контролю за переміщенням осіб та вантажів через тимчасово окуповану територію. Такі законодавчі ініціативи парламенту виглядають цілком логічним та прогнозованим трендом. До цього ватажки так званих народних республік, військові формування на цих територіях були визнані ВР України терористами, а РФ – країною-агресором. Очевидно, що законопроект №2004а буде ухвалений у Верховній Раді та підписаний Президентом.

Вибудовування такої лінії поведінки йшло на фоні протистояння двох концептуальних підходів до так званих ДНР та ЛНР: жорсткого – за прикладом керівника Луганської військово-цивільної адміністрації Геннадія Москаля, та м'якого – так, як це відбувається у Олександра Кіхтенка.

Останнім часом телевізійні ефіри України заполонили кадри з рейдами Москаля проти контрабандистів, зупинками колон вантажівок з різними товарами – від пива до корму для тварин для фейкових республік. Москаль встановив жорсткі правила переміщення з української території на землі, які перебувають під контролем терористів, закрив низку пропусних пунктів. Геннадія Москаля сміливо можна назвати «губернатором на передовій». При цьому голова Луганської ВЦА не добирає слів як у спілкуванні з терористами, так і з простим людом Донбасу.

Олександр Кіхтенко сповідує інші принципи. Він, зокрема, наполягає на скасуванні пропускного режиму, говорить про необхідність відновлення економічних зв'язків з окупованими територіями. За це Кіхтенка міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко уже охрестили колабораціоністом і зрадником. При цьому, не припинялося його протистояння з урядом Яценюка. 5 червня саме Кабінет міністрів вніс на розгляд Президента подання щодо звільнення Кіхтенка.

Суспільство дедалі частіше протиставляє методи й результати очільників військово-цивільних адміністрацій Кіхтенка й Москаля. Симпатії більшості – на боці другого. Ініціативність, активність, принциповість та жорсткість Москаля додає йому рейтингу. Кіхтенка ж звинувачують у бездіяльності та неспроможності подолати контрабанду й корупцію, а вислови про необхідність відновлення економічних зв'язків із окупованими територіями та застаріле кліше «ніхто не чує Донбас» викликають осуд та нерозуміння.

Крім того, Кіхтенко, вочевидь, не з тих людей, які будуть відстоювати політичні інтереси Порошенка та його партії на Донеччині. Тоді як в умовах підготовки до місцевих виборів хороший політичний менеджер в регіоні Президенту просто необхідний.

Очевидно, Президент таки почув принципову позицію керівника Луганської ВЦА, щодо повної блокади окупованих територій. Кіхтенко з його принципово відмінними поглядами в цю парадигму точно не вписується.

Претендентами на крісло голова Донецької ВЦА називали й колишнього нардепа Юрія Гримчака, що є уродженцем Донеччини, працював в органах самоврядування Макіївки, а ще – обіймав посаду заступника голови ДонОДА й послідовно підтримує Порошенка. Однак 11 червня у ЗМІ з'явилася інформація, що це крісло зрештою дістанеться зовсім іншій людині – екс-керівнику антикорупційного управління ГПУ й колишньому губернатору Житомирської області Павлу Жебрівському.

Як би там не було, висновок напрошується такий: під час активних військових дій на Донбасі Олександр Кіхтенко мусив би зосередитися на недопущенні поширення сепаратизму на решту території регіону і взяти ситуацію під жорсткий контроль. Враховуючи ситуацію на момент призначення Кіхтенка, керівництво держави вимагало від нього діяти в якості військового, а вже лише потім чиновника. В цілому зі своїм завданням Кіхтенко впорався, тож... Мавр зробив свою справу – мавр може йти.

Сергій Міхальков, спеціально для «Слово і Діло».